Судді мають хорошу освіту, відповідальні посади, але тремтять від думки, що їм треба спілкуватися з журналістам. Під час розмови судді часто нервують. Це є перевагою для журналіста.
Такими спостереженнями поділився сьогодні, 11 жовтня, під час круглого столу на тему: «Взаємодія представників мас-медіа із судами. Сучасні моделі співпраці преси і судових установ у США та країнах Європи», який відбувся у Львівському прес-клубі, заступник виконавчого директора відділення судової адміністрації Верховного Суду штату Індіана, США Девід Ремондіні.
Він – професійний журналіст, має і юридичну та управлінську освіти, 15 років працював для газети «Індіанаполіс Стар», висвітлюючи новини судів. Уже 8 років Девід Ремондіні керує роботою понад 70 працівників відділення, яке надає різноманітні послуги, зокрема, й комунікаційні, судам штату Індіана. До цього 12 років працював радником голови Верховного Суду штату Індіана.
– Мене здивувало свого часу, коли я почав працювати, що судді бояться журналістів і спілкування з ними. Для журналіста інтерв’ю – це звичайна річ. І вам треба показати судді, що ви також люди. Попитайте їх про їхні хобі, перед тим, як прийти, спитайте колег про його діяльність, як він веде свої засідання. Спочатку поговоріть про щось стороннє. І тільки потім починайте брати інтерв’ю. Далі, після виходу інформації в ефір, поцікавтеся у судді, чи вся інформація коректо подана. Це працює в США, думаю, що спрацює в Україні, – каже Девід Ремондіні.
Але він також наголошує, що судді, часом, не можуть говорити про справу, тому що є певні правила.
– Суддя не може показувати свого відношення до тієї чи іншої сторони процесу. Суддя не може коментувати справу, яка є в його провадженні, – каже він.
За словами директора зі зв’язків з громадськістю судів округу Колумбія, м. Вашингтон, США Лії Ґуровіц, найбільше ображає суддів те, що журналісти приходять на інтерв’ю непідготовленими і марнують свій та чужий час.
Лія Ґуровіц 14 років працює речником судів округу Колумбія, співпрацюючи з національними та регіональними медіа, займається висвітленням резонансних справ, здійснює комунікацію через мережу інтернет, організує навчальні заходи для журналістів. Пані Ґуровіц має юридичну освіту, у минулому керувала командою конгресвумен Рози Де Лауро.
-Передусім, робіть своє домашнє завдання. Немає нічого гіршого, ніж говорити з репортером, який не підготовлений. Шануйте час свій і судді. Те, що ви підготовлені і знаєте щось про цю справу, покаже, що ви налаштовані позитивно, – каже вона.
Також речник судів округу Колумбія просить журналістів бути точними.
– У нас була ситуація, коли журналісти не хотіли знати деталей. Вони маніпулювали фактами, пропустили важливі факти. Але вважали, що вони захищають одну сторону і подають правдиво, – каже вона.
Найгірше, на думку Лії Ґуровіц те, що в наш час будь-яка новина розноситься інтернетом миттєво. І якщо це – важлива новина, але подана неправдиво, то спіймати її за «хвіст» і виправити вже не можливо.
Також вона радить журналістам розповідати позитивні історії, а не тільки шукати негатив.
– Судді стверджують, що журналісти пишуть тільки негативні, а журналісти кажуть, що судді нічого їм не розповідають. Якщо ви будете чекати, то вам доведеться чекати років 20. Тому треба бути активними. Ми погоджуємося, що є негативні історії, які варто було уникнути, але вони сталися і про них повідомляють . А є необ’єктивні негативні історії, через які судді вважають, що їх майже переслідують, – каже Лія Ґуровіц.
Керівник відділу преси та публічної інформації, медіа-аналітик Консультативної місії Європейського Союзу ( Данія) Сорен Сандерстроп вважає, що і судді повинні готуватися до інтерв’ю з журналістом.
Він понад 13 років консультує міжнародні організації, приватні компанії та недержавні організації з питань стратегічної комунікації для розвитку. Пан Сандерстроп, окрім ЄС, співпрацював з такими міжнародними організаціями та інституціями, як ОБСЄ, Європейська служба зовнішньополітичної діяльності та ВООЗ.
– Я завжди кажу суддям: «Ви повинні готуватися до інтерв’ю з журналістами, ви маєте можливість представити себе перед камерами. Звісно, у журналістів є певні вимоги, наскільки вони глибоко можуть подати інформацію. Журналіст не буде вас слухати, якщо ви будете говорити надто довго. Ці детальні посилання на законодавчі акти не потрібні. Це цікаво суддям, а не журналістам, – радить він суддям.
Щодо порад журналістам, то Сорен Сандерстроп радить ставити провокативні питання, а якщо щось не зрозуміли – питайти ще раз.
– Ви не провинні боятися, що вас залякають. Не здавайтеся, продовжуйте тиснути, цікавитися. Дурнуваті питання є пошуковим ключем до правильної відповіді, – каже він.
Також Сорен Сандерстроп радить налагоджувати зв’язки з суддями заздалегідь.
– Давайте їм свої номери телефонів, беріть візитівки, щоби коли у них з’являться якісь цікаві історії, вони могли вам повідомити, – каже він.
