18 липня Львівський прес-клуб подав інформаційниq запит до Львівської міської ради про таке:
– скільки дозволів у 2003-2013 роках (окремо за роками) і ким надано у Львові на відчуження нерухомого майна в пам’ятках архітектури та історії Львова національного і місцевого значення (просимо подати окремо);
– скільки квадратних метрів нерухомого майна в пам’ятках архітектури та історії Львова національного і місцевого значення (просимо подати окремо) було приватизовано:
– скільки дозволів у 2003-2013 роках (окремо за роками) і ким надано у Львові на оренду нерухомого майна в пам’ятках архітектури та історії Львова національного і місцевого значення (просимо подати окремо);
– скільки квадратних метрів нерухомого майна в пам’ятках архітектури та історії Львова національного і місцевого значення (просимо подати окремо) було взято в оренду;
– за якою схемою (на підставі чиїх рішень) відбувалися відчуження і оренда цього нерухомого майна.
На цей запит Львівський прес-клуб згодом одержав відповідь від управління охорони історичного середовища Львівської міської ради. Воно повідомило, що у Львові налічується 214 пам’яток архітектури і містобудування за категорією національного значення, які перебувають під охороною держави, і 1874 пам’ятки – за категорією місцевого значення.
Далі цитуємо абзац з офіційної відповіді з міськради: «Управління охорони історичного середовища не надає довзолів на відчуження нерухомого майна в пам’ятках архітектури та історії м.Львова. Функціональне використання приміщень у пам’ятках залежить від типу будинку, в житлових будинках-пам’ятках – під житлову функцію, щодо інших видів використання – це, як правило, громадські та адміністративні будинки, а також використання окремих притміщень здійснюється під заклади побутового обслуговування та громадського харчування». Крапка і підпис: начальник управління Л.Онищенко-Швець.
По-перше, Львівський прес-клуб запитував міську раду, а не управління охорони історичного середовища, «яке не надає дозволів».
По-друге, якщо управління «не надає дозволів», то мало би бодай знати відповіді (володіти інформацією) на запитання Прес-клубу.
По-третє, якщо це управління повинно володіти інформацією про використання пам’яток, то зобов’язане також інформувати про це громаду згідно з вимогами Закону «Про доступ до публічної інформації».
По-четверте, управління також зобов’язане розповідати про використання пам’яток архітектури та історії у Львові закладами побутового обслуговування і громадського харчування, навіть якщо дуже не хочеться це робити з якихось причин, про які клієнти цих закладів можуть тільки здогадуватися.
По-п’яте, якщо це управління не знає інформації або знає її, але не розповідає про неї, щоб не накликати на себе критику, то цей підрозділ міськради треба перейменувати в управління охорони таємниць пам’яток охорони історичного середовища. Депутати мали би підтримати таку пропозицію.
Для того, щоб перевірити усіх цих п’ять варіантів, Львівський прес-клуб подав повторний інормаційний запит, залишивши у ньому, звісно, й останнє запитання: за якою схемою (на підставі чиїх рішень) відбувалися відчуження і оренда цього нерухомого майна?
На повторний запит до Львівської міськради Прес-клуб знову одержав відповідь від управління охорони пам’яток історичного середовища. Коротшу, але бодай на йоту змістовнішу: «Повідомляємо у межах повноважень УОІС , що управління охорони історичного середовища дозволів на відчуження не надає. УОІС надає висновки щодо відчуження (зміни власника) приватизованих приміщень у пам’ятках архітектури місцевого значення».
Крапка. І підпис – також коротший – Л. Онищенко.
Тільки після повторного запиту УОІС пригадало, що «надає висновки щодо відчуження (зміни власника) приватизованих приміщень у пам’ятках архітектури місцевого значення».
Львівський прес-клуб 30 липня надішле до Львівської міської ради третій інформаційний запит.
Львівська міська рада ( а не тільки УОІС) зобов’язана дати відповідь і про висновки, і про схеми відчуження пам’яток місцевого значення.
Бо на то нема ради.
