Особа, яка претендує на посаду судді, повинна досягти 25-річного віку, мати юридичну освіту, три роки досвіду роботи, володіти державною мовою та бути громадянином України.
А також – пройти тестування та скласти кваліфікаційні іспити. Потім, за результатами набраних балів, особа може претендувати на роботу в певному суді, який сама собі обере.
Про це сьогодні, 16 травня, під час інтерв’ю-прес-конференції на тему: «Тест на мантію: як реформувати систему добору суддів, щоб вичавити з неї корупційну складову», яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомив адміністративний координатор у правозахисній адвокатсько-експертній групі «Конвенція 50» Дмитро Гудима.
За його словами, система відбору суддів, яка була передбачена 25 років тому, була дуже непрозорою і в ній була закладена корупційна складова.
– Особа, яка претендувала на посаду судді, не могла отримати інформації про вакантні посади. Інформація про можливий конкурс на посаду була закритою. І щоби щось довідатися, треба було мати знайомства в судах. Інформацію про іспит публічно не оголошували. І бали, які виставляли, були непрозорими. Комісія всіх хвалила, але казали, що серед всіх кращих є найкращі. В чому вони кращі – не казали, – розповідає юрист.
У 2010 році з прийняттям закону «Про судоустрій та статус суддів» система змінилася в ліпшу сторону. Був усунутий вищезгаданий суб’єктивний чинник. Інформація про конкурс стала відкритою. Судді почали проходити анонімне тестування, за результатами якого їх зараховують в резерв.
Проте активісти вважають, що мінімальний вік для судді мусить біти вищим, ніж 25 років.
– Ця людина тільки недавно закінчила вуз, і життєвий досвід, який би дозволяв вирішувати складні питання, приймати доленосні рішення, є надто малим, – каже Дмитро Гудима.
Водночас, залишилася непрозорою система рейтингу претендентів на роботу в певному судді. Як стверджує адміністративний координатор у правозахисній адвокатсько-експертній групі «Конвенція 50» Дмитро Гудима, кандидат, який виконав всі умови та склав усі необхідні іспити, може написати заяву на роботу тільки в один суд. Проте, знаючи свій бал, він не знає, хто ще і з якими балами претендує на цю вакансію.
– З одного боку це добре, тому що претендент з меншими балами знав би, що він не отримає посади в цьому суді, бо є претенденти з вищими балами. А паралельно подавати заяви в кілька судів не можна, – пояснює він.
Юрист каже, що вся ця інформація акумулюється в Києві. І звичайна людина до неї доступу немає. Проте, неофіційно отримати її можна.
Також, за словами Дмитра Гудими, в Україні є суд, де немає жодного бажаючого там працювати. А судді, які там працюють, не витримують навантажень та криміногенної ситуації і мріють перевестися в інші суди.
