Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівcькій області не веде окремого обліку щодо пам’яток архітектури місцевого та національного значення м.Львова. Таку офіційну відповідь на інформаційний запит Львівського прес-клубу підписав т.в.о. начальника інспекції В.Миськів.
У запиті Прес-клубу було два конкретних запитання:
1. Скільки дозволів інспекція надала на реконструкцію і реставрацію будинків та приміщень у пам’ятках архітектури місцевого та національного значення міста Львова; кому надано ці дозволи і за якими адресами розташовані пам’ятки (у розрізі 2011, 2012 і 2013 років);
2. Які санкції і до яких порушників законодавства застосувала інспекція (у розрізі 2011, 2012 і 2013 років).
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівcькій області не відповіла конкретно на ці запитання, порушивши Закон «Про доступ до публічної інформації».
Натомість, відповідач скерував Прес-клуб до єдиного реєстру дозволів, який відкритий для публічного перегляду на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України за адресою www.dabi.gov.ua.
На цьому сайті інформації про належність об’єкту до переліку пам’яток архітектури місцевого та національного значення м.Львова не зазначена.
Пан Миськів наприкінці відповіді «винахідливо» пропонує Прес-клубу– цитуємо: «Для уточнення надання інформації Вам пропонуємо вказати точну адресу об’єкта будівництва та замовників виконання будівельних робіт». Хіба ж п.Миськів видає дозволи на адреси "історичних" об’єктів, не знаючи нічого про замовників виконання будівельних робіт?
Отже, три очевидні висновки:
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівcькій області за власним визнанням (читайте запит-відповідь №178/2 :
1) не веде окремого обліку щодо пам’яток архітектури місцевого і національного значення м.Львова;
2) приховує від публічного оприлюднення кількість виданих нею дозволів і адреси пам’яток архітектури місцевого та національного значення м.Львова;
3) приховує від громадськості санкції і порушників законодавства щодо ведення будівництва і реконструкції пам’яток архітектури місцевого та національного значення м.Львова.
У чому ж причина такої таємничості територіального державного органу щодо об’єктів, які є для львів’ян і ,навіть, ЮНЕСКО найціннішими і найдорожчими? Це запитання потребує докладнішого пошуку відповіді.
Адже такої ж позиції нерозголошення своїх погоджень на використання пам’яток архітектури дотримується також і управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, яке надало аналогічні за змістом відписки на запити Прес-клубу на цю тему. Як кажуть у таких випадках, продовження буде у наступних запитах і відповідях.
