Військовий кухар тренується 5-6 днів на тиждень – щоб витримати тест

Кухар в армії – це більше кухар, аніж солдат. Хоча за потреби кухар може взяти до рук зброю.

Про це сьогодні, 16 жовтня, під час дискусії на тему: «Коли українських військових будуть харчувати за стандартами НАТО? Що для цього потрібно?», яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомив сержант першого класу, кухар ЗС США Джейкоб Хостетлер (Jacob Hostetler).

– Нашим військовослужбовцям досить вигідно, щоби ми залишалися живими, оскільки ми готуємо, а вони їдять. Але якщо трапиться така ситуація, що потрібно взяти зброю в руки, то я можу це зробити, оскільки ми всі проходили навчання. Ми всі є солдатами. Але, переважно, наша піхота  забезпечує нашу безпеку. Тому я віддаю перевагу приготуванню їжі, аніж взяттю до рук зброї, – каже він.

За його словами, щоби стати кухарем в американській армії, потрібно здавати тести і набрати певну кількість балів. При цьому – багато навчатися. Спочатку 10 тижнів їх навчають як звичайних солдат всім вмінням та навичкам військовослужбовців. А потім ще 9 тижнів вони вчаться за спеціальністю. Після цього солдат прибуває на службу під керівництвом сержанта, який вже є експертом у справі, і який навчає солдата далі.

– Моя команда складається з 14 кухарів. Один кухар може нагодувати 50 солдатів. А наша команда може нагодувати тисячу осіб, – каже військовий американський кухар. 

За його словами, щоби приготувати сніданок вчасно, потрібно братися до роботи за дві години до його початку.  І якщо сніданок о сьомій ранку, то кухарі прокидаються між четвертою тридцять і п’ятою ранку.

При тому вони залишаються солдатами і повинні займатися військовою підготовкою, аби не втратити навиків. Їх не змушують робити ранкову зарядку з підрозділом, але вимагають, щоби вони підтримували свій стан на належному рівні.

– 5-6 днів на тиждень ми також тренуємося, оскільки за певний період часу ми мусимо витримати тест, який показує нашу фізичну форму. Однак у нас трішки інший розклад, оскільки коли всі тренуються, то ми готуємо їжу, – каже Джейкоб Хостетлер.

Архіви