В умовах війни, навіть ті внутрішні діячі, які мають зовсім інші стратегічні цілі, можуть тактично використовуватися ворогом. Тобто, стратегічні цілі будуть різними, а на рівні тактики вони будуть збігатися і використовуватися.
– Cкажімо, права радикальна партія «Свобода». Вона має свої завдання, але Росія її залюбки використовує, створюючи картинку для телебачення. Наприклад, я, живучи уже сім місяців у Львові, фактично жодного разу не бачив тут смолоскипної ходи. Але якщо переглядати в Донецьку телепередачі, то створюється враження, що у Львові мало чи не щотижня відбуваються різні націоналістичні події, – каже політолог.
За його словами, якщо вести мову про боротьбу з п’ятою колоною, то варто визначитися, хто ж належить до неї. Сам політолог пропонує шість категорій:
1. Аполітичні партії та громадські організації, які діють в громадсько-політичному полі, намагаються на законодавчому рівні та на рівні громадських рухів втілювати якісь свої ідеї.
2. Бізнесмени, олігархи, які або мають інтерес у сусідній державі, мова йде зараз про Росію, або це – російський капітал, який присутній в Україні. Банківська система на 15% належить росіянам, нафтопереробний бізнес та інше.
3. Інформаційна сфера. Засоби масової інформації або дезінформації. Сюди слід зарахувати не тільки телебачення та газети, але й роботу троллів в інтернеті.
4. Організації культурницькі або релігійні. В Україні «Русская православная церковь» так само часто є носієм ідеології «русского мира». Однойменний фонд «Русский мир» так само намагався просунутися в Україні: відкривали бібліотеки при університетах, зали, фонди.
5. Агентура в силових структурах. За Януковича у великій частині областей було дуже багато російської агентури.
6. Терористи. Це, зазвичай, маргінальні люди, які використовують елементи терору.
– Кожну з цих категорій потрібно нейтралізовувати по-своєму. Не можна нейтралізовувати терористів так само, як і людей, які діють в інформаційному полі, – каже Сергій Стуканов.
Також, за його словами, «п’ята» колона в Донецьку відрізняється від «п’ятої» колони у Львові.
– На Донечині дуже було помітним зрадництво в силових структурах. У Львові про таке говорити не можна. Але у Львові є маргінальна Галицька партія, Галицька Асамблея, Інститут західноукраїнських студій, які просувають ніби-то ідеї галицької ідентичності, наполягають на її розвитку. Потенційно це можна використати і буде використано, аби зіграти на розлам України, – каже політолог.
