ДФС наразі не дала чіткого роз’яснення – куди і як відносити бухгалтерам витрати на створення торгівельних марок.
Про це сьогодні, 4 жовтня, під час відеопрограми «Бухгалтерська правда», яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомила партнер компанії «Академія професійного бухгалтера» Людмила Шахно.
– Мені поки що незрозуміло, чи це відноситься до нематеріальних активів, чи до витрат поточного періоду, – сказала вона.
В Україні діє Стандарт бухгалтерського обліку №8 «Нематеріальні активи». Він визначає, що нематеріальний актив – це немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікованим. Пункт п’ятий цього Стандарту говорить, що бухоблік такого активу ведуть щодо кожного об’єкта за такими групами: права на комерційне позначення, права на торгівельні марки. Водночас торгова марка може бути витратою в певному періоді підприємства, і торгова марка може бути нематеріальним активом.
– Оплата за створення логотипу торгової марки, за роботу патентних повірених, державного мита та інше – це все є витрати поточного періоду підприємства, – пояснює директор.
Оскільки для України такі речі є ще новими, то вона радить користуватися міжнародними стандартами. Тим більше, що законодавство України не забороняє це.
– Я рекомендую дослідити 38 стандарт МСБО. Там навіть з прикладами є дуже гарно роз’яснено, як це робити. В цьому стандарті вказано, що розповсюдженими нематеріальними активами є комп’ютерне забезпечення, патенти, авторські права. Навіть переліки клієнтів, взаємовідносини з постачальниками чи клієнтами, лояльність клієнтів, частка ринку, маркетингові права – це теж нематеріальні активи, – Людмила Шахно радить дослухатися і до світових порад.
Отож, щоби зрозуміти, чи це – нематеріальний актив, чи ні, варто знати, чи можна його ідентифікувати, чи можна контролювати цей ресурс, і чи власник отримає з цієї торговельної марки майбутні економічні угоди. Якщо всі три складові збіглися, то це – точно нематеріальний актив підприємства.
Проте кожна торгова марка має свою матеріальну цінність, яку треба визначити.
– Самі витрати на створення торгової марки – це ще не її вартість. Заплатимо ми тисячу гривень за дизайн, юристам за послуги дві тисячі, мито – державі. І тоді вийде, що всі торгові марки будуть мати однакову вартість. Це ж -неправильно, – акцентує Людмила Шахно.
Тому вартість торгової марки визначають інакше.
– Є торгові марки, які вже на ринку давно впізнавані. Але марка ще не зареєстрована. І в той момент, коли вона зареєструється, в неї вже буде певна цінність. Натомість, якщо реєструється фірма, яка ще тільки планує виходити на ринок, то в неї вартості ще немає, – пояснює Людмила Шахно критерії формування вартості різних торгівельних марок.
