П’ята стаття Північноатлантичної угоди, яку підписали члени НАТО, говорить, що збройний напад на одну з країн НАТО трактують як напад на всіх членів. І всі інші країни, члени альянсу, зобов’язані надати їй допомогу.
Про це сьогодні, 13 жовтня, під час прес-конференції на тему: «Хто кому сьогодні більше потрібен: Україні – НАТО чи НАТО – Україна?», яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомив заступник командувача Стратегічних сил НАТО, (2010-2013 рр.), представник Республіки Польща в НАТО (2009-2010 рр.) генерал Мєчислав Бєнєк.
– Підкреслюю – мусять! – наголосив він.
Також в цьому ж документі зазначено, що країни – члени НАТО зобов’язані запобігти можливим військовим конфліктам, які можуть мати місце на їхніх територіях.
– НАТО – це організація політично-військова, а не тільки політична. Я – не дипломат, я – військовий. Тому я наголошую на слові «військова». Мета НАТО – охорона інтересів та територій країн, які входять у цей альянс, – каже генерал.
Він нагадав, що на початках НАТО створювали 12 країн, зараз до нього входять 28 країн.
– Країни, які ввійшли в НАТО, уклали угоду, в якій прописали хто, що і для чого повинен робити. В цій же угоді вони зазначили, що в них є спільні інтереси та цінності. До цих цінностей належить дотримання прав людини, верховенство права, засади демократії, цивільний контроль над збройними силами та міжнародна співпраця, – розповідає він.
Мєчислав Бєнєк зауважив, що з 1949 року, тобто відколи створено НАТО, на територіях країн, які входять в альянс, не було жодного збройного конфлікту.
– Проте НАТО відкрите до співпраці з країнами, які не входять до альянсу. Так, існують програми «Партнерство для миру», куди входять Україна, Фінляндія, Швеція, Вірменія. Азербайджан, Казахстан, «Діалог для Середземномор’я», де співпрацюють з Марокко, Єгиптом та Ізраїлем; «Стамбульська ініціатива» – з Кувейтом, Арабськими Еміратами. Ще є окрема програма співпраці з Австралією, Новою Зеландією, Японією. Усього НАТО співпрацює з 46 країнами світу, – каже генерал.
