Стовпом проблем з вихованням бійців, які є зараз в українській армії, є клята «преємственність». Усі ті генерали, полковники і чиновники військові за неї тримаються руками і зубами. Тому що якщо не буде тієї преємственності, то їм не буде що робити в армії.
Про це сьогодні, 12 травня, у Львівському прес-клубі під час дискусії на тему «Десовєтизація» Збройних Сил України. Як її робити і висвітлювати?» повідомив директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий,
– У них таке виховання. І тут мають бути кардинальні прийняті рішення, має бути відповідна політична воля у керівництва нашої держави, – каже він.
За його словами, в українській армії мають культивувати українську мілітарну традицію. А натомість все українське намагалися знищити.
– Симптоми того, що армію розвалюють дощенту ще у 2010-2011 роках я зрозумів, коли в ЗМІ пройшло багато інформації, що в якийсь кадетських корпус у Сумах повернули прапор якихось кадетів Миколи ІІ. І виникає питання: де тут є українськість? Чи це не виховання потенційних мародерів і тих, які відразу ж поміняють погони, як тільки їм запропонують замість гривень рублі чи ще щось інше, – резюмує Руслан Забілий.
Його колега, директор музею «Територія терору» Тарас Чолій, який проходив строкову службу вже в українській армії, згадує, що офіцери знущалися саме над українцями.
– Я теж служив у війську, в 1998-1999 роках. У нас було призвано багато з Західної України, нас тоді називали бандерівцями. І ставлення офіцерів було таким, щоб тільки принизити. І нашу роту змушували співати «віновата лі я», – каже він.
За його словами, незважаючи ні на що, радянських офіцерів дотепер шанують в українській армії.
– Коли ви зайдете на територію Академії Сухопутних військ, то там є алея гіпсових пам’ятників, очевидно керівників цього училища, тепер уже Академії, починаючи з 1945 року. І весь цей культ радянських пам’ятників і знамен висить над нинішніми Збройними Силами України. І він не дає їм розвиватися.
Чому, наприклад, не відійти від жахливої термінології і перейти на звичайну природну нумерацію бригад військ НАТО. Там є правильна нумерація і логічна назва цих частин, – каже Тарас Чолій.
Капітан у відставці Олександр Нагорний, спеціаліст з політичної роботи серед військ та населення противника (спеціальна пропаганда) вважає, що радянська армія була сильна тим, що мала пропаганду та контрпропаганду.
– А якщо говорити про нашу країну і нашу армію, то ми опинилися в ямі, яка називається деідеологізація. Герої у нас з царини некролатрії, герой – той, хто загинув, а не переміг, не той, хто вижив і будує нове суспільство. Це через те, що суспільство йде не в той бік. Ось воно вийшло зі совка і йде туди само, бо немає ідеологічного орієнтиру, – каже Олександр Нагорний.
Заступник керівника Західного регіонального медіа-центру Міноборони України, підполковник Тарас Грень вважає, що незважаючи на всі зусилля, Росії не вдалося зруйнувати українські війська.
– Рік і півтора місяці минуло з того часу, як наші збройні сили встали і пішли воювати. Пішли на війну з тими, хто назвав себе нашими братами. І хлопці з 24-ої механізованою бригади, і з 80-ї аеромобільної сказали, що це наша держава. І фактично вони не допустили повномасштабної агресії Росії після окупованого Криму, – каже він.
За його словами, на ментальному рівні українськість у цих хлопців залишилася. – Це те, що ніяк не могли зрозуміти феесбешники. Вони казали: ми не розуміємо, як можуть створитися «рускоязичниє» українці – вони святкують російські свята, розмовляють російською, але готові захищати Україну, – каже Тарас Грень.
