На сьогодні в більшості українських військових частин немає бойових військових прапорів. І не зрозуміло, коли з’являться. Але щоб давати нові бойові прапори, то треба поміняти почесні найменування і нумерацію частин.
Про це сьогодні, 12 травня, у Львівському прес-клубі під час дискусії на тему «Десовєтизація» Збройних Сил України. Як її робити і висвітлювати?» заявив голова ЛОО ВГО «Спілка офіцерів України» Петро Костюк.
– Для цього треба відмобілізувати істориків, посадити у Львові чи Одесі і щоб вони писали те, що потрібно, – каже він.
Як приклад Петро Костюк наводить перший президентський полк України, який офіційно називається Окремий російсько-київський ордена Червоного Прапора полк Президента України, і він бере свій початок з 1942 року, коли був сформований, як 290-ий мотострілковий полк внутрішніх військ.
За його словами, Україна має концепцію ідеологічної роботи у ЗСУ, яка датована лютим 2013 року. І у цій великій концепції немає жодного слова про Україну поза межею радянськості України.
– Усе це робилося за вказівкою тодішнього міністра Лєбєдєва, тому що треба було обґрунтувати те, що вже було зроблено – закріплення радянсько-російсько-імперської традиції. Тоді готувалися до 70-річчя перемоги, але готувалося в розрізі не європейськості, а саме великої вітчизняної війни, – зауважив Петро Костюк.
За його словами, у 1991-92 роках були великі напрацювання щодо відриву історії українських військ від радянської та російської історії.
– Тоді існувала соціальна-психологічна служба і багато було зроблено з декомунізації і повергнення українських традицій. Та спеціалістів відсунули від центру прийняття рішень. Тому що дуже багато радянської збройної еліти, які перейшли з радянської армії в українську, абсолютно не змінили способу свого мислення. І їм було комфортно перебувати в тій системі радянських координат, – каже Костюк.
Ще одну спробу відмежуватися від московітів зробив Президент Ющенко: він намагався перейти з пруського кроку на європейський почесний крок. Але і цього на сталося.
Що стосується всього іншого, то віз і нині там.
– Всі ми знаємо 24-у бригаду, яка є в Яворові, воюють хлопці дуже добре. Але те, як вона називається, абсолютно не має ніякого стосунку до нинішнього героїзму. Ось дивіться, яка її повна назва: 24 окрема механізована Самаро-Ульянівська, Бердичівська, залізна, ордена Жовтневої революції, тричі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова та Богдана Хмельницького, бригада імені князя Данила Галицького! Змішано все. Я не буду говорити про червоні ордени. Скажу про інше: всі ми знаємо про короля Данила. А тут чому імені князя? Тут відчувається певне приниження, – вважає український офіцер у відставці.
При тому він зауважив, що в армії УНР була своя залізна дивізія, якою би варто пишатися.
– Командував нею спочатку полковник, а пізніше генерал Удовиченко. В тій дивізії командиром куреня, тобто командиром батальйону, був молодший брат Петлюри – Олександр. І там же служив офіцером майбутній глава Української автокефальної церкви Мстислав, тоді він називався Степан Скрипник. Він у 1992 році привіз прапор цієї дивізії до Києва і передав першому полку Національної гвардії України, – каже Петро Костюк.
Так само львівський полк Національної Гвардії на вулиці Стрийській у Львові називається – Римнікський, орденів Кутузова, Богдана Хмельницького, Червоної зірки.
– А на сайті Нацгвардії є інформація, що внутрішні війська беруть свій початок ще з часів імператорської Росії. А тим часом, були сотні, які охороняли і Богдана Хмельницького. Але якщо чітко, то в 1688-1689 роках, після Андрусівської угоди, був такий гетьман на Лівобережжі –Дем’ян Новогрішний (Гнатович). І він сформував компанійські полки, які займалися порядком у державі і прикривали кордон, – Петро Костюк , що наголошує , що Нацгвардії є ким пишатися.
За його словами, у світі найстарішими вважаються військові частини у Великій Британії, які беруть свій початок у сімдесяті роки 17 століття. Хоча перші фіксовані назви українських полків були при Петрові Сагайдачному – 1621 рік під Хотином. Також історики знають про десять реєстрових полків 1648 року, які перейшли на бік Богдана Хмельницького. Треба тільки, щоби українські історики звернули увагу на це світової громадськості.
– Але треба і нумерацію призвести у відповідність. От дивіться: 128 окрема туркестансько-закарпатська, двічі Червоного прапора гірсько-піхотна бригада. Всі розуміють, що у наших збройних силах 128 збройних бригад немає. Ще у 2006 році військове керівництво обіцяло призвести нумерацію до ладу, але не зробило, – каже український офіцер.
Також, на його думку, біда у нас зі святами, які відзначають різні роди військ як свої «дні народження».- Зараз Національна гвардія святкує свій день народження 26 березня – в день внутрішніх військ. Чому не 4 листопада? Прикордонники святкували так, як всі, 4 листопада. А пізніше хтось щось надумав, і вони вже знову святкують, як і російські, – 28 травня. 3 листопада святкують день інженерних військ, сапери зараховані до інженерних військ. Але 3 листопада 1941 року був підірваний Успенський собор на території Києво-Печерської лаври. Більшість дослідників кажуть, що це зробили російські сапери. В Успенському соборі був похований Костянтин Острозький, переможець битви під Оршею, некоронований король України. Ось що святкують ті, хто святкує в ці дні?, – каже Петро Костюк.За його словами, все це – особливі знаки, які мітять нашу, українську територію як територію, що належить не нам. Причому ворог робить це тихенько, не поспішаючи, прикриваючись турботою та користуючись нашим невіглаством.- Українська православна церква вийшла з пропозицією, щоби покровителем нашого війська визнали князя Володимира. Ну, ніби, добра пропозиція. Але покровителькою українського війська є Мати Божа. А Володимир є покровителем внутрішніх військ Росії, – Петро Костюк не обійшов увагою і неповагу церковних служителів цієї церкви до України.
