Заростання пасовищ та сінокосів у Карпатах руйнує їх рослинну екосистему

У рамках Програми міжнародного управління природою (PIN-MATRA) Королівське Нідерландське товариство охорони природи реалізувало в країнах Європейського Союзу проекти з інвентаризації та картування природних і напівприродних трав’яних угруповань, які використовують, переважно, як пасовища і сінокісні угіддя.

У 2008 році з ініціативи  Королівського Нідерландського товариства охорони природи почалася реалізація  аналогічного проекту в Україні –  „Інвентаризація трав’яних угруповань українських Карпат”. Над виконанням цього проекту  працювали: з нідерландської сторони – головний координатор Королівського Нідерландського товариства  др. Петер Веен та з української – координатор проекту, провідний науковий співробітник Державного природознавчого музею НАН України, завідувач кафедри ботаніки Львівського національного університету імені Івана Франка, професор, доктор біологічних наук  Лідія Тасєнкевич.

            Метою проекту є охорона і збереження природних і напівприродних трав’яних угруповань та їх різноманіття як складової загальноєвропейської природної спадщини. На національному рівні проект спрямований на розвиток екомережі в регіоні, на створення зв’язків між збереженням біорізноманіття і сталим господарюванням в українських Карпатах.

Природні і напівприродні трав’яні угруповання в українських Карпатах використовують, переважно, як пасовища і сінокісні угіддя. Упродовж століть вони розвивалися в напрямку, сприятливому для зростання рівня біорізноманіття. Однак, низькопродуктивний традиційний екстенсивний спосіб господарювання в радянський період – з організацією колгоспів і великих тваринницьких ферм – завдав докорінних змін. Значне зростання поголів’я великої рогатої худоби та овець призвело до надмірного пасторального впливу на трав’яні угруповання, унаслідок чого сформовані упродовж століть їх структура, склад і продуктивність зазнали значних змін. Але, порівнянно з іншими країнами, інтенсивним господарюванням були охоплені значно менші площі і його вплив на природну рослинність не був таким потужним. Після 1991 року політичні та соціо-економічні зміни частково відвернули деякі з від’ємних впливів, зменшивши пасторальне навантаження, що, з одного боку, позитивно позначається на рівні біорізноманіття, а з іншого – призводить до заростання пасовищ і сінокосів, що має зворотний ефект.

Українська частина Східних Карпат відіграє важливу роль у збереженні різноманіття усієї гірської системи, оскільки розташована в центральній частині карпатського ланцюга і є зв’язуючою ланкою між його польсько-словацькою, північно-західною, та східно-південною, румунською, частинами. Без української ланки пан-карпатська екомережа не зможе ефективно виконувати свого природоохоронного завдання. Регіон також цікавий з економічної, етнологічної й туристичної точок зору, оскільки тут зберігся традиційний для гір спосіб господарювання, майже втрачений в інших гірських системах Європи.

Завдяки проекту сформовано важливе джерело наукової інформації, що може використовуватись як база для забезпечення європейських вимог і стандартів щодо сталого розвитку, захисту і охорони біорізноманіття в Україні.

Крім наукових даних, отриманих при реалізації проекту, є ще один дуже важливий результат – це можливість працювати разом над однією ідеєю багатьом дослідникам з різних наукових і освітніх установ західного регіону України. Упродовж трьох років науковці з Державного природознавчого музею НАН України, Національних університетів Львова, Ужгорода і Чернівців,  Інституту екології Карпат НАН України провели дослідження на понад 183 тис. га карпатських пасовищ і сінокосів – від передгір’їв  до альпійського поясу, зробили понад 5 тис. фітоценологічних описів, створили цифрову карту поширення різних рослинних угруповань, серед яких є й такі, що занесені до Зеленої книги України. Також  зафіксували багато нових, досі невідомих оселищ рідкісних і загрожених видів рослин, більшість з яких занесені до Червоної книги України.

Реалізація проекту здійснювалася за сприяння директора Державного природознавчого музею НАН України професора, доктора біологічних наук Юрія Чернобая.

Львівського національного аграрного університету розробили рекомендації щодо способів екологічно обгрунтованого господарювання, спрямованого на стале використання карпатських лук.

Архіви