Військовослужбовець 173 повітряно-десантної бригади ЗС США, сержант Леонард Портер (Leonard Porter) щоразу, коли їде в місце бойових дій, то бере з собою фотографію своєї дружини і американський прапор.
А його колега, військовослужбовець 173 повітряно-десантної бригади ЗС США, сержант Даніель Гефлін (Daniel Heflin) перд боєм танцює свій ритуальний танець.
– У всьому іншому я не дуже забобонний, тому нічого такого з собою не ношу, – каже він.
Щодо української армії, то, за словами заступника керівника Західного регіонального медіа-центру Міноборони України, підполковника Вадима Бакая, українські військовослужбовці ніколи не фотографуються перед тим, як йти в бій.
– Також льотчики не фоткаються перед польотами, – каже він.
Завідувач музею історії Академії Сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, полковник запасу Михайло Слободянюк зауважив, що найбільш забобонні у нас льотчики та моряки.
– У радянській армії був ще один забобон. В 1941 році ще не було металевих жетонів, за якими можна було упізнати загиблого. Тому треба було написати на листочку ім’я, прізвище та адресу і сховати в таку собі капсулу. Але був забобон, що якщо той листочок заповнити, то людина, яка це зробила, загине. Тому більшість нічого не писали. І дотепер знаходять рештки загиблих з чистими листочками, – каже він.
Що стосується нинішніх подій, то, за словами Вадима Бакая, в зоні АТО оберегами вважають браслетки, які зробили діти, та малюночки від дітей.
– Ми віримо, що діти вклали в ці вироби часточку себе. Тому вони дуже сильно оберігають від кулі, – каже Вадим Бакай.
