Два-три десятки людей-церковних активістів шукають і збирають безпритульних наркоманів та алкоголіків, пропонуючи їм знайти порятунок від залежностей у реабілітаційних центрах.
Під час недавньої всеукраїнської акції-автомотопробігу “Шлях незалежних” на пресконференції у Львівському пресклубі Антон Тітов, голова правління ГО “Незалежність-Львів”, розповів про львівський досвід, пише DailyLviv:
“У нашій львівській асоціації є 15 християнських реабілітаційних центрів. Це почалося десь 6 років тому – нас послали сюди на місію як церква “Нове покоління”, і ми почали тут роботу з наркозалежними людьми. Ми почали розклеювати оголошення. Збирати цих людей по всьому місті. Почали годувати їх. Зараз наша організація годує щодня приблизно 50 людей. І щоночі приблизно 20-30 людей виходять на пошук і збирають безпритульних наркоманів та алкозалежних людей.
Удень у Львові ми не побачимо ту проблему, яка сьогодні є у нашому місті. Тому ми вирішили вночі це робити – таку нічну євангелізацію. Всі дороги ведуть на залізничний вокзал. Починають хлопці там. Моляться і розходяться містом. Йдуть, будять, хто спить. Нормальна людина переважно вночі не спить на лавці. Це переважно ті люди, яким потрібна допомога. І коли ми підходимо, починаємо розмовляти і можемо запросити таку людину у наші доми милосердя -так називаємо їх. Коли людина приходить, ми допомагаємо їй переодягнутися, миємо, годуємо. І починаємо з нею спілкування. Починаємо за неї молитися. Починаємо їй служити. В лікарні водимо. Комусь – в суд, хтось – умовно…
Робимо таку роботу, тому що Святе Письмо каже: рятуй взятих на смерть. І я вірю, що ця робота – для церкви. І церква має багато в цьому плоду.
Я сам колись був залежною людиною. Вісім років я був у залежності, але вчора було 9 років як я покаявся – і моє життя змінилося. Змінилося як у всіх сьогодні: маю дружину, маю дитину, маю служіння, бізнес і все це завдяки Господу і завдяки церкві, яка не пройшла повз мене, а простягла руку допомоги.
І приблизно 300 людей – від 280 до 320 – можуть одержати свободу від залежностей у нашій асоціації. Ця цифра коливається. Чому? Тому що сьогодні людина хоче своє життя змінити, а завтра вона прокинулася, їй погано, їй треба йти… І з тими законами, які сьогодні є, ми не можемо впливати на неї. Якщо людина хоче піти, ми відпускаємо. Вона йде, а завтра ввечері приходить і каже:”Я вирішив. Заберіть мене”. Але наступного ранку знову каже, що в неї є ще плани, зараз паспорт зробить, зуби нові вставлю – і все. Усі ці однакові історії…
У Львові ми маємо дуже добре владу, яка нас не притісняє. Але ми дуже підтримуємо братів наших і дуже проти того, щоб розповсюджувалися наркотики і відпускали наркомафію. У Львові нас підтримують і влада, і церкви протестантські. До нас теж приходили і пожежники і санепідемстанція, але якось змогли ми домовитися і не було штрафів. Лякали, але все добре обійшлося. Хочемо, шоб так далі й було. Хочемо зростати і робити свою справу і просимо теж, щоб тільки не заважали.
За шість років нашої діяльності близько ста людей змінили свій спосіб життя, багато весіль, десяток дітей народилося у них. Тих, хто міг уже вмерти. Коли ви пройдете повз них, ви навіть не подумаєте, що ці люди колись вмирали. Єдине, що їх вирізнятиме, – у них світитимуться очі вогнем духу святого”.
Пресконференція у Львівському пресклубі. Відеозапис трансляції.
Відео: Львівський пресклуб
