Фермерам важко конкурувати зі звичайними сільськими господарствами, у яких собівартість молока нижча за фермерську.
Про це сьогодні, 23 травня,під час інтерв’ю-прес-конференції на тему: «Корови – під ніж. Чому селянські господарства скорочують молочне поголів’я і як врятувати галузь молочного скотарства?», яка відбулася у Львівському прес-клубі, заявив заступник власника фермерського господарства «Лелик» Петро Лелик.
– Він (ЩЛ.- господар-одноосібник) не платить за оренду землі та за оренду землі під приміщеннями.
Загалом оренда землі під приміщенням – це є абсурд для тваринництва. Люди платять по сто тисяч гривень в рік за оренду землі під фермою. Ми платимо
3 відсотки, тобто 35 гривень, за метр квадратний. Підприємці, які займаються торгівлею в центрі, платять 12. Це коли людина має сто квадратних метрів у центрі, і ми маємо сім гектарів на околиці, – розповідає Петро Лелик.
Також йому треба платити оренду за землю, де корови пасуться і де він заготовляє сіно для них.
– Сінокоси не мають високої вартості, але вони є досить далеко від населеного пункту. А пасовище може бути не далі, як 4-5 км від стайні. Але це вже рахується як орна землі. І вартість її для нашого підприємства – 52 тисячі за га. З цього платиться податок і людям зерно. Тому ми не можемо конкурувати з жіночкою, яка має одну корівку та вигнала її біля озера і просто пасе собі, – пояснює фермер свої витрати.
При цьому він стверджує, що не готовий продати свій бізнес нікому і припинити працювати в сільському господарстві.
– Я не погоджуюся продатися. Тому що тут працюють мій батько та брат, працювала мама. З 12 років я вже вмів керувати трактором і орати землю не гірше за будь-якого тракториста на селі, – каже Петро Лелик.
