Регіональний громадський благодійний фонд «Право і демократія» оприлюднив результати моніторингу діяльності судів, а також запропонував шляхи поліпшення функціонування судової системи України та її інститутів. Це зроблено в рамках реалізації проекту під назвою «Моніторинг міжнародного досвіду діяльності інститутів мирового судді, суду присяжних, народних засідателів та розробка пропозицій щодо можливостей його застосування в Україні» (цей проект реалізовується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»).
Серед тих, хто вважає вкрай необхідним запровадження суду присяжних, є значна кількість адвокатів. Адже саме вони намагаються отримати виправдання для своїх підзахисних в українських судах за умови, що кількість виправдань прямує до нуля. Зацікавлені в створенні інституту мирового судді також громадські організації. Прихильники суду присяжних є і серед суддів. Але доля суду присяжних сьогодні, перш за все, залежить від депутатів Верховної Ради, без прийняття якими відповідних законодавчих змін суд присяжних залишиться декларацією.
– Багато демократичних країн запровадили суд присяжних і напрацювали значний досвід щодо його функціонування, – зазначив кандидат юридичних наук, правовий експерт проекту «Моніторинг міжнародного досвіду діяльності інститутів мирового судді, суду присяжних, народних засідателів та розробка пропозицій щодо можливостей його застосування в Україні» Руслан Тополевський. – Для більшості вітчизняних юристів суд присяжних усе ще є чимось незвичайним і незрозумілим, лише таким, що вивчають в курсі історії права або порівняльного правознавства і що малопридатне для застосування в юридичній практиці. Для переважної більшості українських громадян суд присяжних також є невідомим і екзотичним. Хоча запровадження нового судового інституту має низку плюсів. Він дозволяє громадянинові вибрати суд, який буде його судити – суд присяжних чи професійний суд; стимулює прокуратуру ретельніше готувати обвинувачення, а адвокатів – відточувати професійну майстерність. Суд присяжних, через змагальність процесу, реально забезпечує презумпцію невинуватості. За недостатності доказів присяжні виправдовують підсудного – на відміну від більшості українських суддів.
– В Україні робоча група, яка була створена в межах проекту «Поліпшення доступу сільського населення до правосуддя», розробила концепцію законопроекту «Про мирових суддів». У ній, зокрема вказано, що державницька модель, коли мирові судді є складовими системи державних судів, є неможлива сьогодні в Україні, тому що це суперечить нормам чинної Конституції. Вважаємо, що такий висновок передчасний, – наголошує Руслан Таратула, адвокат, правовий експерт проекту «Моніторинг міжнародного досвіду діяльності інститутів мирового судді, суду присяжних, народних засідателів та розробка пропозицій щодо можливостей його застосування в Україні». – Мировий суд є саме місцевим судом за критерієм територіальної наближеності до населення та первинної інстанційності. Тобто мировий суд може бути вписаний у судову систему України як перша ланка або окремий вид місцевих судів загальної юрисдикції поряд із місцевими районними судами.
– Закріплення на рівні Конституції країни положень про участь громадськості в діяльності судів, своєю чергою, створює умови для забезпечення незалежності судової влади, – говорить Лідія Тополевська, керівник Центру політико-правових досліджень «СІМ», правовий експерт проекту «Моніторинг міжнародного досвіду діяльності інститутів мирового судді, суду присяжних, народних засідателів та розробка пропозицій щодо можливостей його застосування в Україні». – Конституція України передбачає закріплення обох форм народної участі в здійсненні правосуддя: як суду присяжних, так і народних засідателів. Саме тому одним із найважливіших питань в українській судовій системі є визначення підсудності справ відповідно до суду присяжних і суду за участі народних засідателів.
– Але створення суду присяжних в Україні матиме й певні негативні риси, – розповів Андрій Бурий, керівник проекту «Моніторинг міжнародного досвіду діяльності інститутів мирового судді, суду присяжних, народних засідателів та розробка пропозицій щодо можливостей його застосування в Україні». – Це – необхідність значного залучення коштів для розбудови нової судової гілки, ведення розгляду справи на такому рівні, який буде зрозумілим для присяжних, інакше кажучи – для осіб без спеціальної юридичної підготовки, можливість тиску на присяжних з боку зацікавлених осіб. Втім, захист присяжних від такого тиску забезпечується низкою організаційних та правових заходів. Вважаю можливим і необхідним подальший розвиток інституту народних засідателів. Разом із тим слід звернути особливу увагу на процедуру відбору народних засідателів, популяризацію значимості ролі народних засідателів, належного фінансування участі народних засідателів у судових засіданнях та перегляд юрисдикції суду за участі народних засідателів у зв’язку з запровадженням суду присяжних.
