В окремих випадках війна є допустимою. Тому що зло, яке є загарбником, потрібно зупиняти силою та зброєю. Наші військовослужбовці є захисниками.
Про це в ефірі громадського мовлення Львівського прес-клубу (Прес-клуб-ГІТ) під час розмови на тему «Капеланська місія в зоні АТО» сказав військовий капелан гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла отець Тарас Михальчук.За його словами, мобілізовані хлопці часто питають, що їм робити, якщо доведеться когось вбивати і як ставитися до заповіді «Полюби свого ворога». Особливо багато про це питають мешканці Західної України, адже частина з них щодня ходили до церкви та приймали святе причастя. А сьогодні вони мобілізовані їдуть на війну. – Ми їм пояснюємо, що вони не просто вбивають, вони вбивають на війні, тобто захищають своїх співвітчизників. Але треба подбати, щоби бажання помсти не перейшло в деструктив, – каже отець. Військовий капелан стверджує, що на війні наші хлопці дуже потребують священика. – Є багато дзвінків від командирів, які зараз там, і вони просять прислати капелана. Це не тому, що ми такі герої і хочемо там бути, це така реальна потреба. Ми їх питаємо: «Може вам вислати теплу білизну чи свічки», бо вони там свічками користуються. А вони кажуть: «Ні, вишліть капелана до нас», – констатує отець Тарас Михальчук. І там, в зоні АТО, він помітив, що хлопці зі зброєю в час можливої небезпеки закривають священників собою. При тому, що і сам військовий капелан, за потреби, може взяти до рук зброю, щоби захистити своє життя чи життя товариша. Але поки що не доводилося такого робити. Також священики кажуть, що на війні військовослужбовці не надто звертають увагу на конфесії. – На початках виникають такі питання, можливо, командир запитає. Тому що наші отці їздять до формувань, які не тільки з Західної України, а з усіх теренів України. Але, як сказав один офіцер, цитую: «На війні харчами не перебирають». Він говорив в контексті саме присутності капелана там на місці, – каже він.
