Найбільша проблема українських артилеристів сьогодні – засоби управління артилерією, яким вже понад 30-35 років.
Про це сьогодні, 3 листопада, під час дискусії на тему: "Чим відрізняються артилерійські стандарти в українській армії та арміях країн НАТО (3 листопада – День ракетних військ і артилерії України)", яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомив експерт з артилерійського озброєння ЗС України Петро П’ятаков.- Якщо немає бойових дій, то термін дії гармати є досить довгим. Проблема полягає у системах управління артилерією. Ті засоби управління, які є в українській артилерії, це ті ж самі засоби, які були і за радянських часів. І не може ЕОМ, яка була зроблена у 80 роках, працювати до наших днів, – каже він. За його словами, технічне оснащення української артилерії – гармати, міномет, реактивні залпи, то це – радянські системи. Переважно, це ті системи, які поставлялися в Прикарпатський, Одеський та Київський військові округи. – Причому, в Прикарпатському військовому окрузі були більш новітні системи, тому що тут був округ першої категорії. Сюди поставляли новітні озброєння, він мав формувати фронт з виходом через Чехословаччину до Ла-Маншу. Зараз ці системи вже застарілі, але термін служби – 20-30 років для артилерії – це не є дивом. У світі теж так є, – каже Петро П’ятаков.Він нагадав, що артилерія ЗСУ є нащадком радянської артилерії. І за рахунок тих частин, з’єднань і підрозділів, які базувалися тут за радянських часів, було сформовано артилерію Збройних сил України. – На початку формування ЗСУ було прийнято рішення про значне збільшення чисельності артилерійських військ. В радянські часи артилерійська бригада 26-ої артилерійської дивізії в Тернополі або Кам’янка-Бузькій налічувала до ста осіб. За часів України – збільшили до 400 осіб. Але це було тимчасово і, зрештою, відбулося скорочення як технічного оснащення, так і складу, – каже експерт з артилеріїЩодо адаптації до стандартів НАТО, то він вважає, що наші артилеристи і так дуже добре стріляють.- В контексті артилерії ми зовсім не адаптовані до стандартів НАТО і такої адаптації на рівні вогневих підрозділів не потрібно. Ми маємо одне завдання – втрапити снарядом в ціль, – каже Петро П’ятаков.
