У той час, коли Надія Савченко в ув’язненні писала свою книжку, в Києві також йшла робота над книгою про неї та її родовід.
Про це сьогодні, 17 вересня, під час презентації книги-розповіді про Надію Савченко та її рідних «Народжена українкою», виданою видавництвом «Світ успіху», яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомила генеральний директор видавництва «Світ успіху» Неоніла Струк.
За її словами, книжка розповідає про родину мами Наді Савченко, про її батька. Є окремий розділ про самих сестер Савченко. І останній – про те, як визволяли з полону відому бранку.
Про свій родовід Марія Іванівна Савченко, мати Надії Савченко, каже, що це були працьовиті селяни. У діда було 5 дочок і один син. Дід прослужив 25 років у царській армії. А коли повернувся і в нього народився син, то купив йому 4 га землі і 80 га лісу. Коли вже син, батько Марії Іванівни виріс і завів свою родину, то на тій землі побудував свій будинок. А також обробляв землю і мав величезну господарку – курей, свиней, овечок, корів. Проте зерновий податок, який накладала радянська влада, був дуже великим. Тож їм доводилося продавати тварин і купувати зерно, аби його здати.
Але місцевим активістам і цього було мало, одного дня Савченків просто вигнали з хати, забрали все майно, заявивши, що це – куркулі.
– От кажуть, що росіяни нас розкуркулювали. Та не росіяни, а наше українське бидло, яке працювати не хотіло. Маму з татом і дітей вигнали з хати на вулицю. А цю хату голова колгоспу подарував своїй сестрі. Коли все ж прийшов наказ повернути хату, то голова колгоспу розкидав хату і клуню, вивіз все наше майно в інше місце і з того побудував хату своїй сестрі. Проте не мали вони там щастя, всі померли від сухот, – говорить Марія Іванівна Савченко.
Вона також згадує, яка вона була щаслива, коли її старша дочка закінчила авіаційний інститут і почала служити в Бродах, і якою нещасною стала, коли Надія потрапила до полону. Тоді Марія Іванівна не знала до кого звертатися і що роботи, оббивала пороги влади і просила.
– А тепер прошу в Президента допомогти матерям визволити тих їхніх дітей, яких захоплено в полон в Росії, – каже мати Надії Савченко.
Вона також згадує, як їздила в Ростов провідувати дочку, як просила, щоби надали побачення та прийняли передачі. Але їй відмовляли.
– Надя нічого не хотіла, тільки маминих пиріжків. Проте вони не дозволили їх передати. Сказали: «А може ви їх отруїли?» Ну як це так, щоби рідну дитину труїти? – дивується Марія Іванівна.
Цими та іншими жалями та розповідями вона ділилася з новою подругою Марією Волинською, автором книги «Народжена українкою».
Марія Волинська каже, що познайомилися вони випадково, біля собору Святого Володимира в Києві, де мав початися молебень за визволення Надії Савченко.
– Марія Іванівна не знала як діяти, почала виходити до журналістів. Тому до боротьби долучилися чужі люди, – каже вона.
Знайомство переросло в щиру дружбу. І Марія Волинська вислуховувала і запам’ятовувала все, що їй розповідала Марія Савченко, аби потім це відтворити на папері.
– Усі розповіді доводилося запам’ятовувати. Тому що в тих ситуаціях не було можливості вмикати диктофон чи записувати щось в блокнот, – пояснює вона.
Вочевидь, всі розповіді виявилися правдими. Тому що Марія Савченко задоволена книгою.
Також мати Надії повідомила, що її дочка привезла з ув’язнення дві з половиною тисячі листів. І в неї є намір вдати ці листи окремою книгою.
