Відсутність письмового документу, який називається «договір», не означає, що операція відсутня, або ж операція, що відбулася, є фіктивною або не чинна.
Про це сьогодні, 6 вересня, під час відеопрограми «Бухгалтерська правда», яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомив засновник групи компаній «Західна консалтингова група», «Яновський і партнери», «Збережені активи», «Академія професійного бухгалтера», адвокат Олексій Яновський.
За його словами, в ухвалі Вищого адміністративного суду від 11.04.2017 року у справі №К/800/46400/14 є відповідь Державної фіскальної служби про те, що може вважатися договором. І в цьому випадку ДФС відповіла, що відсутність укладеного правочину в письмовій формі є однією з причин, що вказують на фіктивність операцій.
Хоча, за словами адвоката, закон стверджує, що якщо ви не маєте на руках папірця із заголовком «договір», це зовсім не означає, що договору ви не укладали.
– Договір – це моя з вами домовленість, домовленість мого підприємства з вашим. Договір – завжди є правочином. Якщо я передаю товар – я здійснюю правочин, якщо я оплачую – я здійснюю правочин. І відповідно, договори завжди є правочином. Але не завжди правочин є договором. Наприклад, я видав довіреність. Це – правочин, але не договір. Або я склав заповіт. Це – правочин, але не договір, – пояснює різницю Олексій Яновський.
Він також нагадав, що Цивільний кодекс передбачає, що договір може бути укладений в письмовій або усній формах. Причому, письмовий договір, згідно зі статтею 207, не обов’язково мусить бути паперовим і з підписами та печатками двох сторін. Він може бути в електронній формі, у формі листів чи телеграм, факсу або зафіксованим за допомогою іншого технічного засобу зв’язку.
– Договори можуть укладати й усно. Так, стаття 218 ЦК говорить про наслідки недотримання вимог щодо письмової форми правочину: «Недотримання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом». Усі випадки, коли треба укладати письмовий договір, вказані в Цивільному кодексі. Якщо якийсь випадок не згаданий, це не означає, що він – незаконний. Це тільки означає, що в цьому випадку має місце усний договір, – каже юрист.
Також закон передбачає, що договором може бути будь-який документ. Стаття 642 ЦК передбачає, якщо особа, яка бажає укласти договір, вчинила певні дії, тобто відвантажила товари, виконала роботи, сплатила відповідні суми грошей, то це вже свідчить про її бажання укласти договір. Звісно, якщо закон не вимагає чітко укласти договір.
– Крім того, в договорі – важливий зміст, а не його назва. Він може називатися «рахунком», а не «договором». Але якщо там написано: покупець такий-то, продавець такий-то, товар такий-то, ціна така-то, кількість така-то, рахунок дійсний до оплати впродовж стількох днів, то цих умов аж забагато, щоби вважати його саме договором. І якщо інша особа його просто оплачує, то це і є формою укладення письмового договору, – нагадує букву закону Олексій Яновський.
