Прес-реліз
16 червня у Прес-клубі відбулося засідання на тему: «Чому дотепер не запрацювало нове приміщення Генконсульства Польщі у Львові, що полегшило би одержання громадянами України віз в Європу?».
Актуальність цієї теми зумовлена тим, що Генконсульство Польщі у Львові є для українських громадян найбільшими воротами в Європу: тут українці отримують 95% усіх шенгенських віз. За публічною інформацією Генерального консула Польщі у Львові Ґжеґожа Опаліньскі, торік у Львові було оформлено 300 тисяч віз для громадян України. Це більше, ніж в усіх інших шенгенських консульствах разом узятих. Щорічний приріст кількості виданих віз у Львові складає понад 100%.
За даними дослідження держкомстату Польщі, українці в першому кварталі 2010-го року витратили на покупки в польських магазинах на кордоні з Україною близько 130 млн. доларів. Крім того, щомісяця українські громадяни сплачують за візи у Львові через польський «Кредобанк» в середньому 1,5 млн євро або близько 20 млн євро за рік. То ж навіть квартальної чи піврічної частки цих коштів повинно цілком вистачити для спорудження нового приміщення резиденції Генерального консульства Республіки Польща за адресою м. Львів, вул. І. Франка, 108, що розпочалося у 2007-му році.
Однак валютно-фінансова криза і подорожчання робіт унаслідок внесення додаткових змін у проект, які по-різному нині трактують замовник і виконавець, відтерміновують здачу резиденції консульства, заплановану на травень 2010-го року, і надалі залишають українських громадян у довгих чергах за одержанням віз. Адже щодня за ними в консульство звертається по кілька тисяч громадян України, дорога в Європу для яких розпочинається з приниження.
Консул Генерального консульства Республіки Польща у Львові Зигмунт Бадовскі, який працює у дипломатичному представництві тут уже шостий рік, сказав, що польська сторона не хоче надавати цій проблемі публічності, оскільки об’єкт має 95-відсоткову готовність і – хоча він не був зданий, як планувалося, до 31 травня 2010 року – може бути закінчений уже влітку. Для цього, як вважає Зигмунт Бадовскі, необхідно, щоб генеральний виконавець робіт – ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» – відмовився їх закінчувати і передав об’єкт замовнику, який довершить справу самотужки.
Директор ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» Володимир Бригадир з таким підходом замовника не згоден. Він запевняє, що будівельники гарантують завершення будівництва об’єкту в місячний термін – з моменту узгодження оплати вартості додаткових робіт, різниці у вартості матеріалів й обладнання, а також пусконалагоджувальних робіт. За його словами, замовник заборгував виконавцю близько 4 млн грн., а ще приблизно стільки ж коштів необхідно для цілковитого завершення об’єкту. Подальше вкладення генпідрядником власних коштів у закінчення будівництва за нинішньої фінансової ситуації на ринку нелогічне і неможливе. Про свою позицію ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» офіційно поінформувало Посольство Республіки Польща у Києві і МЗС Польщі, сподіваючись на порозуміння. Спірне питання щодо ціни будівництва дискутується близько двох років, і якби воно було вирішене раніше, то об’єкт був би зданий ще торік.
Оцінювач бюро технічної експертизи Львівської обласної ради Михайло Гнездюк констатував, що в цій конфліктній ситуації немає вини ані замовника, ані виконавця. Винна тільки криза, яка здорожчила вартість матеріалів і робіт у гривні. Крім того, польський замовник захотів додати окремі речі, які не були передбачені основним кошторисом від 2007-го року. З огляду на коливання курсів валют, щомісяця або щокварталу Мінрегіонбуд доводить індекси подорожчання вартості будівельно-монтажних робіт. Згідно з цим документом фірма-наглядач від замовника повинна була індексувати вартість будівництва резиденції консульства і доповідати про це замовнику. Але цього не було зроблено. А експертні розрахунки вартості будівництва показують, що до неї потрібно додати ще дев’ять інфляційних мільйонів гривень, щоб закінчити всі роботи. Сьогоднішня ціна одного квадратного метра готового приміщення консульства (заввишки понад чотири метри, із сучасним внутрішнім і зовнішним оздобленням бізнес-класу, благоустроєм та всіма інженерними мережами) – 10 тисяч гривень – є замалою.
Віце-президент Асоціації будівельних підприємств Львівщини, депутат обласної ради Володимир Креховецький вважає, що з приводу незавершеного будівництва нового приміщення Генконсульсва Польщі у Львові громадськість має почути також належну реакцію міської влади. Адже коли польська сторона попросила надати для будівництва земельну ділянку, львівська влада запропонувала одне з найкращих місць у центральній частині міста. Тож тепер треба спільними зусиллями домогтися дотримання строків завершення спорудження і здачі об’єкту в експлуатацію. Якби таку затримку вчинив український замовник, то його б просто оштрафували. До речі, компанія "ВЕЕМ-Будсервіс", яка одержала це замовлення унаслідок перемоги на тендері, за всі одинадцять років діяльності на будівельному ринку зарекомендувала себе як досвідчений колектив фахівців з позитивним іміджем.
Коментар Василя Петрика, доцента кафедри архітектури НУ "Львівська політехніка": На місці нового приміщення генконсульства Польщі була будівля школи святої Софії. На цей будинок львівські архітектори підготували документи, щоб зареєструвати його як нововиявлену пам’ятку архітектури. Проте міська рада вирішила передати цей будинок разом із прилеглою до нього територією для спорудження нової резиденції консульства. Львівські архітектори вважають, що рішення польської сторони розібрати приміщення школи, було, м’яко кажучи, не зовсім коректним. По-перше, була зруйнувана історична пам’ять, а по-друге, Львів втратив своє історичне архітектурне тло. Адже окрасою всіх старих фотографій Львова були якраз площа святої Софії, школа святої Софії, споруджена на ній, а також костел святої Софії – єдиний, який зберігся з тих часів. З появою нового приміщення консульства, яке дисонує з прилеглою архітектурою, тепер втратив свою привабливість і пам’ятник художнику Трушеві, поставлений неподалік від історичної площі.
Такої ж думки дотримується і Андрій Салюк, голова ради ЛОО «Українське товариство охорони пам’яток історичної культури».
