Чиновниця львівського відділення пенсійного фонду через суд змусила збільшити собі пенсію, врахувавши 36 тисяч гривень різних доплат. В той час, коли той же ж пенсійний фонд відмовляє «чорнобильцям» та інших категоріям населення у підвищенні пенсії за різними надуманими підставами.
Про це сьогодні, 13 жовтня, під час прес-конференції на тему: «Як ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області спекулює на пенсіях?», яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомив голова ЛОО «Союз Чорнобиль України», учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Всеволод Смеречинський.
– Проводячи аналіз судових рішень, я натрапив на рішення одного з районних судів міста Львова. Заступник начальника одного із районних пенсійних фондів оформлялася на пенсію і їй не врахували матеріальну допомогу і суму компенсації. В судовому рішенні була цифра. За два роки чиновниця отримала 28 тисяч гривень матеріальної допомоги і вісім тисяч гривень компенсації зарплати. Тобто – 36 тисяч за два роки. Враховуючи, що кожне управління ПФУ має не менше, як три таких високопосадовці, можемо уявити, скільки мільйонів гривень постійно надають на матеріальну допомогу цим чиновникам. Це – без урахування оздоровчих та інших виплат, які теж нараховують та виплачують у чималих обсягах, – каже він.
Він погоджується, що закон про захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є найскладнішим законом у юридичному полі України.
– Тому що з цим законом пов’язано близько 1200 законодавчих та підзаконних актів. Пенсійний фонд зловживає своїм становищем. Він керується постановою правління Пенсійного фонду України, і положення цієї постанови ставлять вище за вимоги закону. Деякі положення там були затверджені ще за радянських часів, в 1988 році. Крім того, Пенсійний фонд витягує з цієї постанови тільки те, що йому вигідно, – каже він.
Крім того, «чорнобильці», які домоглися таки підвищення пенсій, можуть їх і не отримати
– Кілька місяців тому Верховний Суд України прийняв рішення, яке є обов’язковим для врахування судами нижчого рівня: поважною причиною для невиконання рішень визнана нестача коштів у держави. Це рішення Верховного Суду суперечить рішенню Європейського Суду з прав людини. І практика судів зараз – гальмувати винесення рішень, чекаючи, поки люди вмруть, щоби не отримали своїх коштів, – каже голова ЛОО «Союз Чорнобиль України».
Зараз на виконання рішень судів очікують десятки тисяч осіб.
– Я сьогодні, йдучи на прес-конференцію, зазирнув у державний реєстр судових справ. Там є десятки тисяч справ, але черга за два з половиною місяці просунулася аж на одинадцять осіб. Це – близько п’ятдесяти осіб в рік. Рішення суду не виконуються. І невідомо, чи ці одинадцять осіб отримали свої гроші, чи просто померли. Точної цифри заборгованості в Україні не знає ніхто, – каже Всеволод Смеречинський.
Він наводить окремі цифри.
– За даними державної судової адміністрації, в 2013 році до районних судів було подано 3 919 000 справ, з них було розглянуто – 3 591 000. В апеляційні суди подано близько 364 000 скарг, а розглянуто – 340 000. Бюджет державної судової адміністрації України становить орієнтовно 3,5–4 млрд. грн. Провівши прості математичні обрахунки, виходить, що одна судова справа Україні обходиться приблизно в 1000 грн. Тож держава витрачає чимало коштів на суди, утримання чиновників, юристів і не має коштів на виконання рішень щодо виплати компенсацій за протиправні дії чи бездіяльність цих чиновників. Адже, ні для кого не є секретом, що Пенсійні фонди зловживають своїм правом на оскарження рішень, вважають своїм обов’язком оскаржити, навіть, наперед програшні для них справи – аж до останньої інстанції, – каже «чорнобилець».
Він також передбачає, що проблеми, з якими зіштовхнувся він та його товариші, тепер будуть долати «атомники».
– Ми бачимо, що ці бійці АТО та їхні родини мають вже ті ж самі проблеми. «Ви не там були, ви не в той бік дивилися, а ваш окоп не під тим градусом був викопаний, а ви вистрілили десять разів, а треба було 15, а ми вас туди не посилали». Чиновники стараються всіма засобами та можливостями вставляти палиці в колеса, – говорить Всеволод Смеречинський.
