Трудовий колектив СП «Піцца-Пронто» звернувся до Європейського суду з прав людини з позовом проти держави Україна через те, що на території держави не дотримується українське та міжнародне законодавство.
Про це сьогодні,16 жовтня, під час прес-конференції на тему: «Як ЛМР переводить у комунальну власність уже приватизовані приміщення і продає їх через Prozorro. Бездіяльність правоохоронних органів», що відбулася у Львівському прес-клубі, повідомила директор і співвласник СП «Піцца-Пронто» Анна Микитин.
За її словами, підприємство СП «Піцца-Пронто» було утворене на початку дев’яностих років, коли в Україні лише розпочалося роздержавлення підприємств.
– Раніше це була кав’ярня «Гарячі бутерброди». Я працювала там завідувачкою виробництвом. Під час роздержавлення всі наші працівники отримали рівні паї, які потім вклали у спільне підприємство. Ми вклали 50 відсотків. І ще 50 відсотків або 10 тисяч доларів вніс громадянин США. На той час це були дуже величезні кошти. Так ми працювали. Аж поки міська рада не заявила, що це – її приміщення, – коротко розповідає Анна Микитин історію підприємства за 28 років.
Останній рік приміщення зачинене, працівники звільнені, майно – реквізоване. А троє співвласників доводять право на свою власність. На цей момент Апеляційний господарський суд наклав заборону на вчинення будь-яких дій з приміщенням на Городоцькій, 61, де була «Піцца-Пронто».
Анна Микитин зізнається, що вона зробила помилку, якою й скористалася міськрада. У 1996 році міськрада Львова почала продавати патенти на підприємницьку діяльність.
– Мені підсунули і договір оренди. Я його підписала. Тоді я ще не була юридично грамотною. Мене залякали, погрожували забрати приміщення. Щоправда, звернула увагу, що договір оренди датується 1992 роком, коли ще нашого підприємства не було. Тобто договір підписаний між юридичними особами, яких на той момент ще не існувало. Але ж і акту прийому-передачі не підписували. А він мусив би бути, якщо є договір оренди, – говорить вона.
Анна Микитин розповідає, що до 2016 року їхнє підприємство працювало і не журилося нічим. Сплачували податки та оренду, допоки сума оренди не почала сягати захмарних цифр. А у 2016 році міськрада звернулася до суду з вимогою виселити «Піццу-Пронто» за борги за оренду.
– У суді ми надали документи, що це – наше приміщення, а не комунальне. Суд першої інстанції ми виграли. А ось в апеляційному суді це рішення скасували. Ми звернулися в касаційний суд, – розповідає Анна Микитин.
Під час судових засідань Анна Микитин раптом довідалася, що її приміщення належить вже іншій особі.
– Коли під час суду я почала вимагати від представника міськради надати мені акт прийому-передачі, який йде разом в пакеті документів з договором оренди, то мені показали документи про приватизацію мого приміщення у 2016 році. Тобто це – подвійна приватизація! – обурюється вона.
При цьому, рішення про приватизацію видано міським головою Львова Андрієм Садовим. Хоча такі рішення може приймати тільки депутатський корпус Львівської міської ради під час сесії.
– Як тільки ми скасуємо це рішення в суді, так всі докази міської ради розсипляться, як картковий будинок, – говорить вона. Щоправда, представники міськради вже чотири рази не приходили на засідання суду.
Крім того, Анна Микитин зараз готує ще один позов до Європейського суду, тому що всі кримінальні справи, які вона змушує відкривати поліцію, відразу ж закривають.
– Галицький районний суд за моїми позовами змушує відкривати поліцію кримінальні справи щодо незаконного виселення нашого підприємства з приміщення; щодо зламу замків та проникнення в приміщення; щодо реквізування нашого майна. Суд кілька разів змушував поліцію відкривати ці провадження. А поліція знову їх закриває, – розповідає підприємець.
Тож, за її словами, вона не бачить іншого способу – захистити своє право на підприємницьку діяльність та свою приватну власність – як звертатися до Європейського суду.
