Нас очікує війна. В цьому плані я – песиміст. Путін не зупиниться, поки його не зупинять. Тих санкцій, які є, недостатньо. Тому що жити можна, росіяни звикли жити і в гірших умовах.
– Мінськ-2 мав на меті закріпити те, що вже було зафіксовано в угодах Мінськ-1, але на новому рівні, з залученням лідерів провідних європейських країн та із залученням Путіна, як головного винуватця всього, що відбувається. Та його присутність в цих переговорах, довгих, складних та важких, була важливою, – вважає вона.
На її думку, всі держави, як і напередодні Другої світової війни, так і зараз, керуються своїми національними інтересами. Але на цьому етапі Україні вдалося згуртувати навколо себе та наших національних інтересів всі провідні цивілізовані країни.
– Так, ми б хотіли від них більшого, ми би хотіли від них більш енергійної політики. Інколи кажуть, що вони наївно поводили себе у Мінську. Але те, що вони пішли і на ці переговори, те, що вони присвятили себе такій бурхливій ночі і такій боротьбі, на мою думку, це успіх української дипломатії та української політики. Це – невеликий крок на довгій дорозі до миру, – каже політолог.
Також Антоніна Колодій зауважила, що ми не можемо очікувати миру, бо ж ніхто не переміг у війні.
– З чим прийшли Україна та Росія до цих переговорів? Вони прийшли з тим, що вони й мали до цього. Ніхто не отримав вирішальну воєнну перемогу. У Путіна були ті переваги, що Росія є могутньою військовою силою на чолі з божевільним лідером. А переваги України – цивілізований світ на нашому боці. І це рівняє позиції, – вважає вона.