В Україні налічують від півтора до двох мільйонів внутрішньо переміщених осіб, які не мають права виборчого голосу під час місцевих виборів та тільки частково можуть виявити свою волю під час парламентських та президентських виборів.
Про це сьогодні, 12 липня, під час публічної дискусії на тему: «Законопроект 6240 – шлях до забезпечення виборчих прав переселенців та трудових мігрантів», яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомила старший координатор проекту «IFES Україна» Надія Пашкова.
За її словами, забезпечити конституційне право вільного волевиявлення таких осіб може закон «Про внесення змін до деяких законів України (щодо виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян)». Як законопроект він вже зареєстрований у Верховній Раді.
– Коли ми почали працювати над цією проблемою, то виявили ще великий пласт населення, як трудові мігранти. Це – люди, які переїхали до великих міст, там працюють, не мають власного житла, отже й прописки. І на місцевих виборах вони теоретично можуть брати участь у виборах там, де прописані. Але це не має сенсу, тому що вони і гадки не мають, які проблеми існують там, які особи кандидують. Натомість вони вже інтегрувалися в іншій громаді, там сплачують податки, їхні діти там відвідують школи чи садочки. І вони б уже хотіли бути дотичними до вирішення питань у цій, новій, громаді. Але наше законодавство такої можливості їм не надає, – розповідає Надія Пашкова.
Тому експерти розробили вищезгаданий законопроект, який уже підтримали 24 нардепи.
Аналітик «Громадського холдингу «Група впливу» Роман Кисленко, один із експертів, який залучений до роботи над законопроектом, нагадав, що вперше змінити законодавство та надати виборчі права внутрішньо переміщеним особам спробували у 2015 році. Тоді до Верховної Ради було подано три законопроекти, які торкалися цієї теми. Проте жоден з них так і не був розглянутий.
– Тоді внутрішньо переміщених осіб було 3,2 відсотки від загальної кількості виборців. Тепер їх є 4 відсотки. Проте є громади, де він складає 60 відсотків від загальної кількості виборців, – каже він.
Роман Кисленко розповів, що їхня організація проводила фокус-дослідження серед внутрішньо переміщених осіб в десяти регіонах України. Дослідження показало, що ці особи вже влаштувалися на новому місці і хочуть мати право голосу під час місцевих виборів.
– Вони зазначають, що якщо вони не є електоральною групою, то не складають інтересу для місцевої влади, – ділиться він результатами дослідження.
Опоненти вищезгаданого законопроекту вважають, що внутрішньо переміщені особи, які бажають голосувати на виборах, можуть вирішити цю проблему в інший спосіб – виписатися з попереднього місця проживання та прописатися на новому. Але, як стверджує Роман Кисленко, внутрішньо переміщені особи мають свої причини цього не робити.
Цих причин є чотири:
• побоювання втратити майно на залишених територіях. Вони думають, що прописка гарантує їм право на майно;
• ментальний зв’язок з «малою батьківщиною»;
• складності під час перетину лінії розмежування, якщо в них не буде місцевої прописки;
• неможливість придбати власне житло в новому місці, щоби там прописатися.
Радниця з юридичних питань «Громадянської мережі «ОПОРА»
Ольга Коцюруба нагадала, що за чинним виборчим законодавством право голосу тісно прив’язане до офіційної реєстрації за місцем проживання особи. А дуже багато осіб в Україні винаймають житло і при цьому не укладають офіційного договору про оренду житла. Натомість ст.2 «Закону про вільний вибір місця проживання і свободу пересування» зазначає, що реєстрація місця проживання або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією та законами України.
– Тому пропонується визначати виборчу адресу особи за місцем її фактичного проживання. Якщо цей виборець звернеться з відповідною заявою. Та встановити перелік документів, які б обґрунтовували звернення особи щодо зміни виборчої адреси. Так, як це є в інших країнах, наприклад в Польщі, – розповідає Ольга Коцюруба.
Щоби не сталося так, як це було свого часу з відкріпними талонами, законопроект передбачає, що змінювати виборчу адресу можна буде тільки до початку виборчого процесу, тобто задовго до дня голосування. І наступного разу змінювати її можна буде не раніше, ніж через 180 днів. Але аж ніяк – під час виборчого процесу.
– Вона може подати заяву під час виборчого процесу. Але їй повинна надійти відповідь, що цього разу вона втратила можливість взяти участь у виборах, – говорить юрист.
Щоби особа могла змінити виборчу адресу, експерти пропонують брати до уваги договір оренди житла, довідку про здійснення підприємницької діяльності, право власності на житло, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, свідоцтво про шлюб з особою, яка тут мешкає, або ж довідку, що виборець доглядає за особою, яка тут мешкає. Вистачить лише одного з вище перелічених документів.
– Тут немає довідки з місця роботи. Це зроблено для того, аби не використовувався адмінресурс, – пояснює Ольга Коцюруба.
Начальник відділу адміністрування державного реєстру виборців Львівської облдержадміністрації Федір Алєйніков вважає, що разом із прийняттям цього законопроекту варто внести і зміни до Кримінального кодексу України за його порушення. Тому що нинішні закони дозволяють порушувати безкарно виборче законодавство.
Представник Львівської міської виборчої комісії Богдан Хапко нагадав, що під час місцевих виборів виявили факт, коли в одній хаті, де вже 15 років не живе ніхто, перед виборами прописали 60 осіб. І, теоретично, все було законно. Хоча всі розуміли, що це очевидне порушення.
Наразі законопроект 6240 проходить громадське обговорення.
Довідка
Станом на 27 червня 2017 року, за даними Мінсоцполітики, в Україні налічуєтьсяють 1 584 859 внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Таким чином, 4% українських виборців, які змушені були покинути власні домівки через зовнішню військову агресію, не мають можливості повноцінно реалізувати свої політичні права. Через неврегульованість законодавства, внутрішньо переміщені особи вже три роки не можуть голосувати на місцевих виборах та на парламентських виборах в одномандатних округах.
З проблемами реалізації виборчих прав в Україні стикаються не лише ВПО, але й інші категорії громадян, фактичне місце проживання яких не збігається із їхнім зареєстрованим місцем проживання та, відповідно, виборчою адресою.
27 березня 2017 року 24 народні депутати України зареєстрували проект Закону № 6240 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян)».
Цей законопроект передбачає внесення змін до Закону «Про Державний реєстр виборців» та суміжних інших нормативно-правових актів, спрямованих на забезпечення виборчих прав ВПО в Україні у всіх видах виборів. Законопроект також дозволить голосувати громадянам України за їхнім фактичним місцем проживання за рахунок спрощення процедури реєстрації виборців та усунення прив’язки виборчої адреси виборця до реєстрації його місця проживання.