Один з перших перекладів творів німецького письменника Карла Мая був виданий львівським видавництвом ще на початку двадцятих років минулого століття польською мовою. Від того часу твори цього автора перекладали різними мовами. Але жодного разу – українською.
Про це сьогодні, 23 березня, під час відеопрезентації знаменитої трилогії німецького письменника Карла Мая «Віннету», виданої у видавництві «Астролябія», що відбулася у Львівському прес-клубі, розповіла письменниця, журналістка, перекладачка романів Карла Мая Наталка Сняданко.
– Коли у нас говориш: «Я переклала Карла Мая», то мене питають: «А хто це?». А коли це ж саме кажеш за кордоном, то там дивуються: «Невже його ще не переклали українською?», – говорить вона.
На Заході читати твори цього письменника – сімейна традиція.
– Його читали діди, батьки, зараз читають діти та внуки. У нас, на жаль, наразі такого немає, – зауважила Наталка Сняданко.
Розповідаючи про Карла Мая, головний редактор видавництва «Астролябія», літературознавець Богдан Пастух каже, що письменник мав певну авантюрну жилку і випробовував літературні фантазії в житті.
– До прикладу, він прийшов до готелю, підслухав, хто і в який номер поселився. Потім пішов до крамниці, яка торгувала хутром, переміряв купу одягу. А коли надійшов час платити, то розіграв цілу виставу: назвався чужим іменем, сказав, що мешкає в тому готелі і що зараз надішле когось з грошима, – літературознавець вважає, що Карл Май чинив так, аби привернути до себе увагу і створити невеличкий скандал.
Зрештою, зараз методом привернути увагу до своєї творчості послуговується багато творчих осіб. Але в ті часи суспільство засуджували таку поведінку.
Однак твори Карла Мая були популярними.
– Це період, коли люди виїжджали за кордон. Але виїжджали з біди, на заробітки. Туризму ще немає. Але людям цікаво, що відбувається в Америці. Ще немає телебачення, немає інтернету. Тому єдиним способом щось довідатися були такі романи, – каже перекладачка.
Наталка Сняданко також прочитала й переклади письменника іншими мовами і зауважила, що в російських радянських перекладах немає жодної згадки про те, що головний герой – німець.
– Я вже забула про це. Але в ті часи німець – це був образ ворога. А Карл Май був улюбленим письменником Гітлера та Станіслава Лема, – констатує вона.
На переклад кожної книги перекладачка витрачала майже три місяці.
– Найбільшою проблемою був головний герой, який має англійське ім’я – Олд Шаттерхенд. Тому я його переклала, зробила з нього "Вірну Руку". Сам текст написаний простою мовою, яка в часи Карла Мая вважалася занадто простецькою. Також було приємно, що в нього все перевірено. Наприклад, якщо в нього якась деталь рушниці якось називається, і ти починаєш перевіряти, як вона насправді називається, то це так і є. Тому що дуже часто трапляється, коли перекладач стикається з фактологічною помилкою, – розповідає Наталка Сняданко.
Перекладачка читала видання Карла Мая різних років і зауважила, що він кожне видання правив та переписував.
– У першому виданні є опис на сорок сторінок про те, як Вірна Рука приїжджає кудись і має дочекатися там Віннету. Щоби не гаяти час, він учить індіанську мову. Всі сорок сторінок він учить мову. А в іншому виданні вже цього нема. Там відбувається інша дія – він кудись припливає на кораблі, там трапляється шторм, він когось рятує. Це вже більше – кіноваріант, – письменниця зауважила, що в книгах немає кривавих жорстоких описів. Навпаки, ці книги дуже людяні та гуманні у ставленні до індіанців.
Усі три книги Карла Мая про вождя апачів Віннету, видані в «Астролябії», проілюстровано автентичними фотографіями, зробленими в США позаминулого століття. Тут використані світлини Каміліуса Сідні Флая, А. Френка Рандала та низки інших профі, а також Чарльза Мілтона Белла, одного з найвідоміших свого часу вашинґтонських фотографів.
