Соломія Марчук, СЕО Юридичної компанії «MBP Group», членкиня Ради директорів найбільшого об`єднання українського бізнесу СУП, розкаже про «Нові можливості для українок в бізнесі» на Українському жіночому конгресі у Львові. Довідатися про них з перших вуст можна буде у п’ятницю, 28 вересня, в готелі «Citadel Inn». «Щоденний Львів» взяв напередодні у Соломії Марчук коротке інтерв’ю-анонс.
Самореалізація жінки у підприємництві є визначальною у проблемі гендерної рівності в суспільстві?
Думаю, що так. Це один з найточніших показників гендерних можливостей. Саме в сфері підприємництва найліпше можна ідентифікувати можливості жінки. Чи жінка здатна самостійно створити можливості для себе і своєї сім’ї, чи спроможна вирішувати надскладні завдання, які виходять за межі стандартних. У сфері підприємництва найбільше також видно: дають чоловіки жінці доступ до управління чи ні. Чи вона просто виконавець, як кажуть, права рука. Підприємці – це лідери, які ведуть за собою інших людей і беруть відповідальність за цих людей. Менеджери чи інші професії не мають такої специфіки. Тому саме підприємництво є сферою діяльності, в якій ми можемо робити заміри й говорити про якісь показники.
Серед топової сотні успішних підприємців України 10% – жінки. Аналогічна ситуаціяі в Спілці українських підприємців. А загалом у країні жінок-підприємців є навіть менше, ніж 10%. Тому можемо стверджувати, що в Україні жінці вкрай важко реалізувати себе у бізнесі. Наприклад, серед наших клієнтів немає жодного власника-жінки. Шанси очолити бізнес у нашому суспільстві для жінок досить невисокі. Це вмотивовано також українською ментальністю, за якою жінка намагається більше бути вдома з сім’єю.
Попри однакову з чоловіком зайнятість поза домом, вдома жінка виконує втричі більше роботи, ніж чоловік, і втричі більше доглядає за дітьми. Такі дані подала, наприклад, головна операційна директорка Facebook Ше?ріл Сандберґ. А в Україні на плечі жінки випадає ще більша ноша. Тому ці змагання у підприємництві є нерівними, бо жінка має знаходити час на реалізацію і сімейних проектів, і свого бізнес-проекту.
Метою українських жінок є мінімізація цих нерівностей, в тому числі і завдяки чоловікам, які мали би більше створювати зручні умови для самореалізації жінок. Звертати більше уваги на переваги жінок у конкурентній боротьбі з чоловіками. Жінки володіють ліпшими навиками конфліктолога і є добрими перемовниками. Проте для гендерної рівності у бізнесі цього є замало.
Що ще перешкоджає жінкам-підприємцям, крім української ментальності та історичних традицій, домогтися гендерної рівності?
Я б ще назвала два фактори. Перший – гіперболізоване почуття провини перед дітьми і сім’єю, якщо жінка обділятиме їх своєю увагою заради успіху у бізнесі. Другий – занижена самооцінка. Жінка, на жаль, часто сама себе обмежує такими старими стереотипними правилами, що ще, як не прикро, дуже популярні в Україні.
У світі – не так?
Як де. Після того, як я це питання вивчала впродовж двох років, можу сказати, що в світі також гендерної нерівності предостатньо. Жінок на світовій арені до управління не допускають. Лише у 8 державах зі 169 керівниками є жінки. Аналогічна ситуація і щодо власників найбільших корпорацій.
А в чому гендерно ображені чоловіки? За які гендерні права мали б вони боротися?
Ми з друзями дуже часто дискутуємо на цю тему. І самі чоловіки називають два фактори їхньої дискримінації з боку жінок. Один з них це – жіноча слабкість, інший – сексуальна привабливість. Чоловіки вважають, що цим жінки маніпулюють у бізнесі. Я ж впевнена, що для жінки це лише один з останніх аргументів у бізнесі, коли вона просто не здатна іншим способом вирішити проблему. Ну, а про якісь інші форми дискримінації чоловіків смішно й говорити, бо чоловікам у бізнесі комфортно. Принаймні тут їм роботи менше, ніж вдома…
А які нові можливості для українок в бізнесі з’явилися тепер?
Приходьте у п’ятницю на Конгрес – там все почуєте. А для цього журналістам треба акредитуватися: https://goo.gl/forms/gqt5GedfRsI4TpVA3
