Про те, що в нього – посттравматичний синдром, учасник бойових дій на сході України зрозумів, коли ледве не побив двох чоловіків у черзі на пошті.
Про це сьогодні, 14 грудня, під час прес-конференції на тему: «Діяльність НАТО у сфері соціального захисту українських військовослужбовців: психологічна реабілітація демобілізованих учасників АТО», яка відбулася у Львівському прес-клубі, розповів демобілізований боєць Національної гвардії України, колишній воїн батальйону «Донбас» Руслан Кідалов.
– Тоді я зрозумів, що я потребую допомоги. Багато з тих, хто повернулися з війни, вві сні все ще на танках їздять, хтось когось хоче прибити. Хлопці соромляться в цьому зізнатися. Я – не соромлюсь, – констатує колишній боєць батальйону «Донбас».
За його словами, він провів в зоні АТО півтора року. І, як інші його товариші, вважав, що ніяких проблем з адаптацією в мирному житті в нього не буде.
– Скажу чесно: достукатися до нас важко, багато хто не вірить психологам і вважає, що він – здоровий і в нього все гаразд. Психологам довелося поборотися з нашими стереотипами, поки ми пішли до них на співпрацю, – говорить він.
Ще в лавах Національної гвардії Руслан Кідалов зголосився до участі в психологічному семінарі, який проводила ГО «Ліга офіцерів» на базі батальйону, в якому він тоді служив. Ці психологи працюють з мобілізованими учасниками бойових дій, які готуються до звільнення з лав ЗСУ та цивільного життя. Робота відбувається у військових частинах, на полігонах та безпосередньо в зоні АТО.
Каже, що всього, що давали їм на триденному тренінгу, не запам’ятав. Проте окремі речі, які відклалися в пам’яті, використовує дотепер.
– З тренінгу пам’ятаю вправи на дихання. Поради дослухатися до себе і своїх потреб. Радили, коли працюєш у спортзалі, то звертати увагу не на гарних дівчат, а на штангу і гантелі, – згадує Руслан Кідалов.
Також тими знаннями, які він отримав під час семінару, учасник бойових дій ділиться з бійцями, яким не пощастило отримати психологічну допомогу, та з їхніми дружинами.
– Після звільнення ти приходиш додому і думаєш, що все добре, що ти такий, яким і був. А це не так. Більшість хлопців, які повернулися додому, думками все ще в 2014 році. Вони не усвідомлюють, що вже – 2016, – згадує боєць.
При цьому вони не йдуть до психологів, щоби їхні товариші не вирішили, що вони «хворі на голову». Водночас каже Кідалов, що трапляються й нефахові психологи.
– Я зустрічав і таких, які сидять в кабінетах і очікують, що до них прийдуть бійці. Насправді, ніхто не прийде. Психологи повинні йти до солдатів, – вважає учасник семінару.
Щоби допомагати своїм товаришам подолати посттравматичний стрес, Руслан Кідалов створив у Києві проект «Атошка» з надання побутових послуг населенню. Послуги ці надають учасники АТО.
– Хлопцям потрібна робота, зарплата, впевненість у завтрашньому дні. А, крім того, спілкування. Ми, спілкуючись між собою, обговорюємо ситуації, в яких опинилися, і даємо поради. Наприклад, коли боєць приходить на «дємбєль» і йому треба вибігати питання у військкоматі, у поліклініці, з землею. Тобі обіцяють одне, а насправді все є іншим, – колишній боєць вважає, що психологічна підтримка дуже потрібна.
Він згадав, що коли демобілізовувався, то в військкоматі йому дали список державних організацій, куди він повинен зайти.
– Одна з них – міський відділ соціального захисту в Києві. Мені дали перелік понад сорока професій, на які я можу перевчитися. Я записався на дві. За кілька місяців мені зателефонували і сказали: «На ці професії ніхто вас вчити не хоче, виберіть щось інше». Я обрав іншу. Це був серпень. Зараз вже грудень, але мене все ще не запросили на перекваліфікацію, – констатує факт «атовець».
Довідка
ГО «Ліга офіцерів» працює над перепідготовкою військовослужбовців на інші спеціальності з 2001 року. А з 2014 року почала надавати психологічну підтримку військовослужбовцям у рамках програми «Шлях з бою додому», Цю програму підтримало НАТО.
