Упорядники закону про вибори та політичні партії обманули виборців, пообіцявши їм вибори за відкритими списками.
– За результатами виборів виборці повинні зрозуміти, що вони голосували не за відкритими списками, хоча це їм обіцяли. Це не були відкриті списки, хоча нас вперто впродовж двох місяців в цьому намагалися переконати. Казали, що це є різновид відкритих списків, де буде персональне голосування, де люди бачитимуть прізвища. Так, виборці мали можливість бачити прізвище кандидата в бюлетені і голосувати за нього. Але це не означало, що вони його можуть обрати. Власне в цьому і була найбільша маніпуляція з боку розробників, – каже він.
Хоча, за його словами, для експертів це не стало несподіванкою.
– Тут обман був не тільки з боку розробників законопроекту, але й з боку суб’єктів виборчого процесу, які чітко виборцям не пояснювали, що їм варто очікувати. Я розумію, партії і кандидатів, у яких були мотиви не казати, що в якомусь окрузі мене можуть не обрати, якщо в іншому окрузі мій однопартієць набере більший відсоток, – каже експерт.
Про це прямо не говорили, але ми розуміємо, що це була пропорційна система. І в законі жодним словом не згадувалося, що це є мажоритарка, що в окрузі буде переможець. Мова йшла виключно про пропорційну систему, і вона з цієї точки зору спрацювала.
А доцент юридичного факультету ЛНУ ім. І. Франка Оксана Жолнович вважає, що цей закон набагато кращий, ніж були попередні.
– Якщо порівнювати цей закон із попередніми, то жоден із попередніх, тобто пряма мажоритарка та чиста пропорційна система, не були ефективними, навіть більш неефективними, ніж зараз, – каже вона.
За словами юриста, мажоритарка, коли кожен округ мав свого депутата, була зрозумілою громаді. Але з погляду розбудови громадянського суспільства, політичних структур – це було неправильним.
– Громада повинна без будь-якої обласної ради забезпечувати всі свої інтереси. Не повинна ні бабуся, ні голова сільради їхати до Львова, щоби вибивати собі кошти, – каже вона.
Щодо чистої пропорційної системи, то там місця в списках наперед були визначені, і люди голосували за абстрактні назви й не мали можливості впливати на те, хто пройде.
– Сьогоднішній закон – цікавіший. Наперед важко спрогнозувати, хто пройде, хто ні. Навіть потужні члени партій не знали точно, чи вони пройдуть, хоча і новим людям було важко зайти в ради, – вважає Оксана Жолнович.
Проте найбільший недолік цих виборів у тому, що про правила дізналися за місяць до початку виборів чи й пізніше.
