На 2016 рік передбачено 781 гривню на одного мешканця на охорону здоров’я. З них 70% – це є заробітна плата медичного працівника, 10 % – комунальні платежі. Фактично у нас фінансується не якісне надання послуг охорони здоров’я, а утримання великої армії медичних працівників.
Про це сьогодні, 28 вересня, під час публічних дебатів на тему «Хто і як платитиме за медичні послуги львів’ян після «децентралізації» фіксування медичних закладів?», яка відбулися у Львівському прес-клубі, заявила заступник директора департаменту-начальник управління медичної допомоги населенню департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації Львівської ОДА Ірина Микичак.
Хоча, за її словами, кошти мають «ходити» за мешканцем. І що більше є мешканців у громаді, тим на більше вона спроможна, якщо мудро об’єднається.
– Але ця громада має визначити свої пріоритети. Якщо є три тисячі мешканців у громаді, а вона має на своїй території 80 ліжок стаціонару і три сімейних лікаря, то це не дасть можливості ефективно забезпечувати первинну медичну допомогу, з якої починаються всі проблеми, – каже вона.
За словами Ірини Микичак, ті умови, в яких працюють сьогодні заклади охорони здоров’я і в яких є пацієнти, далі неможливо терпіти.
– Децентралізація – це єдиний спосіб, який дає можливість покращити якість життя населення. А без доброї, доступної, якісної медичної допомоги говорити про якість життя неможливо, – каже вона.
На її думку, в процесі децентралізації мають створитися фінансово спроможні об’єднання громадян. І той бюджет, яким вони будуть управляти, дозволить, принаймні у цих громадах, суттєво поліпшити якість первинної медичної допомоги.
– Децентралізація передбачає первинний базовий рівень, рівень району і обласний рівень. У процесі децентралізації вже є якісь кроки від держави. Це – медична субвенція, вона становить близько 17% у бюджетах об’єднаних громад. Це надзвичайно мало. Тому що освітня субвенція вже зараз становить 44%, – каже вона.
За словами Ірини Микичак, залишається дуже багато незрозумілих запитань.
– Ми не бачимо, щоби було єдине комплексне бачення з боку авторів закону про децентралізацію, про зміну адміністративного устрою і авторів законів про реформування охорони здоров’я. Тобто є більше питань, ніж відповідей. Мають бути виписані повноваження кожного рівня медичної допомоги в територіальних громадах, мають бути визначені правила контролю і гарантій з боку держави, яка буде делегувати фінансові ресурси на кожен рівень, – вважає медик.
Вона зауважила, що кожна територіальна громада мусить чітко усвідомлювати свою відповідальність.
– Тому що це не тільки право мати фінанси, мати свою місцеву владу, але й відповідати. Відповідати перед мешканцями та вміти управляти тими ресурсами, – каже Ірина Микичак.
За її словами, децентралізація – це не перекладання фінансового навантаження.
– У тих 15 об’єднаних громадах, які вже майже створені, суттєво зростають бюджети в 3-4 рази. І треба дуже добре здійснювати менеджмент тої громади, треба чітко визначити, скільки управлінців треба, не 10 керівників сільрад, а одного, – каже вона.
Також Ірина Микичак зачепила питання розподілу коштів з держбюджету медичним закладам.
Якщо буде прийнятий закон про оплату медичної послуги чи фінансування за послугою, то нам би варто було перейняти польський досвід, коли уряд воєводства на підставі конкурсу купує послугу в закладу охорони здоров’я.
Причому абсолютно рівні права мають як недержавні заклади охорони здоров’я, так і державні. Таким чином, як що все буде відбуватися на засадах прозорого конкурсу з дотриманням всіх вимог, то багато з наших закладів охорони здоров’я цієї конкуренції не витримає, навіть обласні, – каже вона.
