Професор, доктор економічних наук Віктор Шевчук на прохання «ЩЛ» коментує офіційну відповідь ГУ Державної казначейської служби у Львівській області на інформаційний запит Львівського прес-клубу щодо конкретних позичальників і боржників на Львівщині.
«У Львівській області казначейство більше позичило, ніж заборгувало. Постає питання, на яке немає відповіді у листі ГУ Державної казначейської служби у Львівській області. Немає жодного прізвища, немає жодної конкретної одиниці. Кому позичали і кому заборгували? Звичайно, я підозрюю з цього, що позичають – одним, а не віддають іншим, тому не виключено, що ці позики робилися за рахунок тих, кому не віддають. Це перша така, простенька, гіпотеза. Але її важко перевірити. Коли немає конкретних проектів, на які позичали, немає конкретних територіальних одиниць. Ну, й немає того, про що говорилося віддавна і у Львові, у в Україні: коли гроші позичають , має бути план їхнього повернення. Якби позичили гроші на дорогу Львів-Золочів , яка в катастрофічному стані, і її терміново відремонтували б за цей час, я би, можливо, погодився, що такий перерозподіл коштів є доцільним. Однак стверджувати, що так роблять, я не можу.
З іншого боку є підозра, що якщо бюджет не виконується (а заборговані кошти – це свідчення того, що бюджет з розбивкою по місяцях, по кварталах не виконується), то створюється ситуація, про яку говорять економісти, що потрібно робити секвестр. Тобто скорочувати видатки пропорційно до всіх статей бюджету.
Чому бюджет не виконується? Валовий внутрішній продукт зменшується четвертий квартал поспіль. Очевидно, що податкові надходження теж зменшуюються. Очевидно, що податкова і пенсійна реформи очікуваного ефекту не дали. І тому, коли немає з чого наливати, то й не наллють.
Окрім того, можливості уряду останнім часом – місяців зо два – позичати гроші теж практично втрачено чи призупинено. Або відсотки зависокі, або немає охочих позичати Києву. Оця стратегія, яка була донедавна: позичати за кордоном під нижчі відсотки і заодно вирішувати проблему нестачі валюти в Україні – це два в одному – вже не працює. Уряд за червень-липень не позичив за кордоном нічого. Тому виникає проблема-ситуація, яка дуже нагадує кінець 90-х років. Спочатку не фінансуються незахищені статті. Потім – затримка пенсій. Згодом – затримка заробітної плати. І все це чекає розв’язки під назвою – девальвація грошової одиниці. Доки ці валютні надходження , які, не виключено, у фінансових структур, близьких до уряду, є, будуть використані для того, щоби заборгованість в один момент вирішити.
Або є ще одна версія, що ця вся заборгованість бюджетна створює фон для перестановок на олімпі влади. Це теж у нас було ще в радянські часи. От як Хрущова знімали колись: спочатку нестача хліба, масла, м’яса. Потім змінили – раз, і на наступний день все нібито з’явилося. Не виключено, що й тут можуть бути приховані плани з цими заборгованостями…»