Маніпуляції під час передвиборчих кампаній були і будуть. Вони є в Україні, в Європі, в Америці. Але до них треба ставитися нейтрально.
Про це сьогодні, 5 липня, під час засідання на тему: «Найпопулярніші маніпулятивні технології на виборах 2019: хто, проти кого і як?», яке відбулося у Львівському прес-клубі, повідомив аналітик моніторингово-аналітичної групи «Цифра» Назар Бойко.
За його словами, маніпуляція – це певні дії, які мають на меті змінити поведінку виборця, щоби вплинути на результати голосування.
– Маніпуляції, пов’язані з інформацією, впливають на індивідуальну та масову свідомість. Це засоби масової інформації – газети, радіо, телебачення, останнім часом – інтернет. В Україні підхід до інформаційних маніпуляцій сприймається так: погані підлі партії намагаються вплинути на незайману свідомість виборців і переконати їх проголосувати за себе. Але ми повинні зрозуміти, яким чином виборці обробляють інформацію у себе в голові, як вони взагалі ставляться до інформації, – каже він.
Аналітик нагадав, що з 1960 до 1990 років у США вважали, що виборець є критичним, мислячим і приймає відповідальні рішення. Але у 90-х роках науковці почали сумніватися в тому, що середній виборець є критичним та здатен осмислювати такий об’єм інформації.
– Науковець Джон Зеллер висунув теорію, що виборець сприймає ту інформацію, до якої він має попередню схильність. Умовно кажучи: якщо я довіряю певному політику, партії або ідеології, то інформація, яка транслюється з їхнього боку, сприймається мною краще. Ця теорія призвела до такого поняття як «echo chamber», умовно це можна перекласти як луна-кімната, і виходить так, що виборець, переглядаючи телепередачі, обирає тільки ті канали, які йому подобаються, які ретранслюють інформацію про його політиків та партії. Це підсилилося з появою інтернету та розвитком соціальних мереж, – говорить Назар Бойко.
Політологи також звернули увагу, що у 2016 році певні люди, афільовані з Росією, реєстрували акаунти в соцмережах та впродовж року здобували до мільйона підписників.
– На цих акаунтах формували певні змісти, пов’язані з расою, релігією та ідеологією. І цю інформацію дуже легко сприймали виборці. Це говорить про те, що виборець не критично сприймає інформацію, він не читає інші джерела, які подають альтернативну думку, він схильний сприймати інформацію з тих джерел, які транслюють те, що він вважає для себе більш комфортним, – каже аналітик моніторингово-аналітичної групи «Цифра».
Назар Бойко зазначив, що український виборець нічим не відрізняється від американського.
– Процес сприйняття інформації відбувається за одним і тим же механізмом: що останнє за краєчок свідомості зачепилося, те він і буде відтворювати. Тому партії та політтехнологи намагаються постійно прокручувати якісь меседжі, щоби виборець просто відтворював речі, які йому нав’язують, – застерігає він.
Аналітик також нагадав, що за дослідженнями, у США є 2-3 відсотки людей, які можуть вибудовувати певні блоки та шлагбауми і критично сприймати інформацію, яку одержують. Але 2-3 відсотки – це не та кількість людей. які вирішують долю виборів.
З ним погодився доктор політичних наук, доцент НУ «Львівська політехніка» Микола Бучин.
– На жаль, виборці України не є настільки свідомими, щоби протистояти маніпулятивним технологіям. Для мене є показовим 2000 рік, коли Леонід Кучма, вдруге ставши Президентом України, проводить референдум, мета якого збільшити його повноваження. І фактично народ України проголосував за запровадження диктатури в Україні, – нагадує науковець.
