У звільнених містах на сході, які розташовані на лінії розмежування, роль і функції влади зараз виконують військові.
Про це сьогодні, 4 березня, під час прес-конференції-дискусії у Львівському прес-клубі на тему: «Цивільно-військові місії: формування їх, статус і вплив на стабілізацію ситуації в зоні АТО» повідомив заступник керівника Західного регіонального медіа-центру Міноборони України, підполковник Вадим Бакай.
– Війська пішли вперед, а цивільні люди залишилися. І залишилися зі своїми проблемами. Місцева влада повтікала або сховалася і не виконує своїх функцій. А звільнене місто має жити своїм життям.
Коли пройдуть вибори, з’являться голови райадміністрацій, селищних рад, районів, то військові люди відійдуть від цього. А поки що роботу цих людей виконують військові. І комунікують з місцевою владою, яка залишилася, – каже він.
Як приклад Вадим Бакай згадує випадок, коли голова сільради звернувся до групи військово-цивільного співробітництва для того, щоби евакуювати дітей з Трьохізбенки.
– Діти жили тижнями у підвалах, без їжі, без води. І група військово-цивільного співробітництва знайшла віконце між тими обстрілами, щоби вивезти тих дітей і розмістити в школі-інтернаті, – каже підполковник Вадим Бакай.
За словами офіцера групи цивільно-військового співробітництва в зоні АТО, майора Владислава Назаркевича, в серпні минулого року міста Красногорівку та Мар`їнку звільнили від сепаратистів і терористів. Міста були цілком зруйновані – там не було ні газу, ні електрики, не працювали банкомати, не завозили гроші, не було питної води. Натомість були нерозірвані боєприпаси і були люди, озлоблені тим, що в їхніх містах йшли бойові дії та їхні будинки були зруйновані.
– Перед нами поставили завдання повернути їхню прихильність, пояснити, чому ми тут перебуваємо, і що ми будемо робити далі. Ми почали з того, що треба було відновити газо- та електропостачання. Чому звичайні електрики не могли цього робити? Вони боялись виїхати в поля, де розташовані ці пошкоджені лінії, тому що там могли стріляти, там було заміновано. Ми брали саперів, вони розміновували територію. Так і поверталася електроенергія, газ та водопостачання, – каже він.
За його словами, мер Красногорівки брав участь у незаконних збройних формування, то ж з приходом українських військ просто втік. Єдиним представником влади, яку вдалося знайти, була Олена Журавльова, яка очолювала якийсь відділ в мерії. І вона взяла на себе відповідальність за життєзабезпечення міста.
А ось військовий експерт, представник ГО «Центр досліджень проблем регіонального міжнародного співробітництва» Віталій Юрчук вважає, що перед тим, як відновлювати інфраструктуру населених пунктів, уряд повинен чітко усвідомити, що ж буде далі.
– Через два тижні закінчується більшість термінів, визначених Мінськими угодами. І дай Бог, щоби ситуація далі змінилася на нашу користь. А може – й не на нашу користь. Тому існує досить велика проблема: яку інфраструктуру відновлювати в першу чергу, і чи не буде вона зруйнована через місяць, – каже він.
Це побоювання опосередковано підтвердив і майор Владислав Назаркевич.
– Ми дуже сподівалися, що Красногорівка буде в тилу. Але, на жаль, вона так і залишилася на лінії фронту. І тепер там знову все зруйновано, – каже він.
