У Львові для жінок, які зазнали насильства і переховуються від домашніх кривдників, відкрили гінекологічний кабінет безбар’єрного доступу, де анонімно і конфіденційно можна пройти обстеження в будь-який час доби.
Журналістка Dailylviv.com зустрілася з однією з пацієнток цього кабінету, яка постраждала від домашнього насильства і тепер мешкає в спеціалізованому притулку, – 40-річною Галиною.
“Про гінекологічний кабінет безбар’єрного доступу я довідалася на відзначенні Дня захисту прав жінок, яке 8 березня організувала ГО «Центр «Жіночі перспективи». Нас запросили на цікавий захід до ресторану, де розповідали, що таке гендерне насильство, що потрібно робити жінкам у таких випадках, як стрес впливає на жіночий організм, як піклуватися про жіноче здоров’я і, зокрема розповіли про можливості цього кабінету”, – каже Галина.
Вона наголошує, що комплексне обстеження в цьому кабінеті здійснене на найвищому рівні.
“Можна сказати, як у голлівудському фільмі – сучасне обладнання, кваліфіковані та чуйні лікарі, які доступно все пояснили та з розумінням поставилися до моєї ситуації”, – зазначає Галина.
Сорокарічна Галина вже понад пів року мешкає у Львові в притулку для осіб, які постраждали від домашнього насильства.
“Сюди переїхала з дітьми – втікала від чоловіка-військовослужбовця, який після чергової контузії, отриманої під час перебування у зоні бойових дій, повернувся додому”, – розповідає жінка.
Зі слів Галини, вона мала щасливий шлюб – люблячий чоловік, турботливий і чуйний батько для двох їхніх дітей. Чоловік забезпечував сім’ю фінансово, а Галина займалася домашнім господарством та вихованням дітей. Але все змінила війна.
“Проблеми в стосунках розпочалися, коли чоловік вперше повернувся з фронту додому. З вигляду – цілий і неушкоджений, але невдовзі всі від нього жахнулися. Став відлюдкуватий, неспокійний, готовий будь-якої миті образитися, вибухнути. Чоловіка постійно переслідували нав’язливі думки та спогади, до того ж почав зловживати алкоголем”, – згадує про початок його хвороби і тріщини у сімейних стосунках Галина.
Вона вважає, що всі ці зміни у поведінці – наслідки багатьох контузій, які отримав на війні чоловік.
Щоб зарадити проблемі, Галина з чоловіком звернулися по допомогу до лікарів. На цей час в країні працювали медичні центри, де можна було пройти лікування і реабілітацію з подолання психологічних проблем, спричинених наслідками війни.
Кілька років тому чоловік Галини успішно пройшов курс реабілітації. Сімейне життя поступово почало налагоджуватися: старі образи забулися, в хаті знову запанували мир і спокій.
Але повномасштабне вторгнення російських військ і, зокрема повернення чоловіка на фронт, стало новим спусковим гачком для катастрофічних змін у сімейному житті. Торік чоловік, після отриманих на фронті нових травм, повернувся додому і старі хвороби загострилися настільки, що він втратив відчуття реальності.
“Життя з чоловіком з посттравматичним стресовим розладом стало справжнім пеклом,- говорить жінка. – Війну та бойові дії чоловік знову переніс до хати. Його постійно, як кажуть, «накривало». У такі періоди у нього спостерігалися підвищені тривожність і пильність, високий рівень гніву, приступи паніки, йому на кожному кроці ввижалися вороги та небезпека”, – перелічує прояви хвороби Галина.
За словами жінки, до людини в такому стані не можна підходити ззаду, голосно говорити, робити різкі рухи, треба бути дуже обачною, щоб чогось незумисне не перекинути. Також не можна, наприклад, користуватися ножем при приготуванні їжі. Реакції чоловіка у таких випадках передбачити неможливо.
“Наприклад, коли він сидів у кімнаті й дивився телевізор, щоб раптом не спровокувати прояв агресії, я мусила заздалегідь його попереджати, що це я, його дружина, зараз зайду в кімнату і принесу чай”, – згадує Галина.
Вона скаржиться, що в нападах неспровокованої люті чоловік почав підіймати на неї руку. Щоб втихомирити його, жінка змушена була звертатися до поліції та колишніх його побратимів.
“Вони лише знизували плечима – казали, що я мушу терпіти, адже не в тюрму ж його саджати – Героя України”, – каже Галина.
Жінка нарікає, що під час воєнного стану в державі закрили всі медичні установи, де проходили психологічну реабілітацію військовослужбовці.
“Ми залишилися наодинці з нашими проблемами”, – наголошує Галина.
“Проживши в цьому пеклі два місяці, я прийняла рішення, що для збереження свого та дітей здоров’я і психоемоційного стану, мушу покинути чоловіка, – пояснює жінка причину переїзду до Львова. – Не хотіла, щоб діти росли і бачили в синцях заплакану матір. Якби я продовжувала все це терпіти, така ситуація руйнувала б і психіку дітей. Не можна, щоб діти бачили, бодай, одного прояву якогось насильства у сім’ї, не мають права батьки проявляти агресію в присутності дітей. Вважаю, що коли діти бачать щасливу маму, то самі теж зростають щасливими”.
Галина каже, що сусіди, які спостерігали за її сімейною трагедією, порадили звернутися до ГО «Центр «Жіночі перспективи», який допомагає постраждали від домашнього насильства особам.
“Я зателефонувала в цю організацію і мені запропонували допомогу й прихисток. Ми відразу зібралися в дорогу. У Львові працівниці організації нас зустріли і поселили. Постійно нас психологічно підтримують. Я проходжу тут навчання та реабілітацію. Також допомагають з організацією дозвілля дітей”, – розповідає жінка.
Що буде далі, сьогодні вона не дуже уявляє: все залежатиме від того, скільки часу ще триватиме війна, і які зміни відбудуться у психологічному стані чоловіка. Він не знає, де зараз перебуває дружина з дітьми. Галина тримає в таємниці цю інформацію, тому в розмові з журналістом не називає ані свого справжнього імені, ані міста, з якого приїхала до Львова.
Адреса гінекологічного кабінету: Львівський обласний клінічний перинатальний центр, м.Львів, вул. Дж.Вашингтона, 6.
