Міський голова Львова 1990-1994 рр. Василь Шпіцер вважає, що українці, встановлюючи пам’ятники героям чи національним подіям, не повинні зважати на ставлення до них народів-сусідів або етнічних меншин.
Про це він заявив сьогодні, 1 липня, на прес-конференції-дебатах на тему: «Які пам’ятники потрібні Львову? (З нагоди відкриття пам’ятника розстріляним професорам)».
Шпіцер зазначив, що різні історичні фігури по-різному сприймаються, приміром, в Україні, Росії і Польщі. І країни самі мають визначати, хто є їхніми героями.
«А суспільство наше розділяють не пам’ятники. Кожен піде до свого пам’ятника – єврей піде на єврейський цвинтар, православний піде до православної церкви, греко-католик – до греко-католицької церкви. Розділяють проплачені Москвою, і не тільки, люди, організації, служби, які працюють на розкол України», – заявив він.
Історик, старший науковий співробітник Інституту народознавства ім. І. Крип’якевича Василь Расевич, відповідаючи на те ж запитання, сказав, що українці обов’язково мають «зважати на українців в Україні». Тобто пам’ятники треба ставити тим особам, які не розділяють українське суспільство, а які об’єднують його.
«Поки що історична політика, яка проводиться, може, хаотично у Львові і на заході України, є спрямованою на те, щоб такої єдності і згоди в українському суспільстві не було. На цьому можна зіграти і розділити ще глибше українське суспільство, тому що підкидаються ідеї спорудження пам’ятників таким тиранам як Сталін, як російський імператор і тому подібне. Тобто за допомогою маніпуляцій з історичною політикою українське суспільство дуже легко поділити і перекрити йому взагалі перспективу в майбутньому», – наголосив він.
Разом з тим, Василь Расевич заявив, що сьогодні на часі гідне вшанування митрополита Андрея Шептицього, який є об’єднуючою фігурою. «І це непересічна фігура в історії і українського, і польського, і єврейського народів», – зазначив історик.