Торік у Львівській області на туберкульоз захворіло 1286 осіб. До порівняння, десять років тому лікарі діагностовували за рік туберкульоз у понад двох тисяч осіб, які вперше звернулися зі скаргами до медиків.
Про це сьогодні, 14 серпня, під час пресконференції на тему «Нові препарати в лікуванні туберкульозу, їхні переваги та недоліки, нові схеми лікування та недопущення розвитку резистентності», яка відбулася у Львівському пресклубі, повідомив генеральний директор Центру легеневого здоров’я Любомир Рак.
– Проте є проблема з хіміорезистентним туберкульозом. Він важко піддається лікуванню, є дороговартісним та довготривалим у лікуванні. Якщо звичайний туберкульоз лікують 6-8 місяців, то хіміорезистентний за старими схемами лікували до 22 місяців. І держава витрачала на лікування одного такого хворого до 200 тисяч гривень. Лікування пацієнта зі звичайним туберкульозом коштує державі 50-60 тисяч гривень, – говорить він.
За словами лікаря, у 2018 року у Львівській області діагностували маже 400 осіб з хіміорезистентним туберкульозом. Більшість з них – зі соціально дезадаптованих груп суспільства або таких, хто, крім туберкульозу, хворіє ще на ВІЛ/СНІД.
– Ці пацієнти потребують не тільки медичної, але і соціальної допомоги. Часто вони не мають документів. Вони потребують як харчових, так гігієнічних пайків. Тому ми співпрацюємо з громадськими організаціями, які переконують цих пацієнтів йти лікуватися. Такі пацієнти дуже часто переривають лікування, вживають алкоголь, ведуть соціально дезадаптований спосіб життя. І за ними потрібен щоденний нагляд, щоби вони не переривали лікування. Тому що кожне перерване лікування – це ще один крок до розвитку хіміорезистентного туберкульозу, – розповідає Любомир Рак.
За його словами, у Центрі легеневого здоров’я є окреме відділення для таких пацієнтів. Вони лікуються в одиночних палатах. Усі препарати для їхнього лікування надає лікарня за рахунок держави, всі обстеження для пацієнтів – безкоштовні.
– Наша бактеріологічна лабораторія – одна з чотирьох в Україні, які мають найсучасніше обладнання в світі. Ми туберкульоз на молекулярно-генетичному рівні, на рівні ДНК встановлюємо впродовж п’яти годин. Раніше на це витрачали, як мінімум, два місяці, – зазначив генеральний директор Центру легеневого здоров’я.
Він також наголосив, що в Центрі легеневого здоров’я використовують нові методи лікування. Тобто, пацієнт перебуває в лікарні до моменту, коли він перестає бути заразним, до знебацилення. Після цього його виписують на амбулаторне лікування.
– Туберкульоз можна вилікувати за трьох складових: вчасна діагностика, наявність препаратів та спеціалістів. Всі ці складові є. Ще потрібне бажання пацієнта. Треба, щоби люди розуміли, що туберкульоз лікують, та хотіли його вилікувати, – говорить генеральний директор.
У 2014 році було створено єдиний реєстр хворих на туберкульоз. До нього мають доступ тільки фахівці. Але якщо пацієнт переїжджає до іншого міста жити, то йому не потрібно починати знову лікування, тому що лікар бачить всю історію хвороби в базі даних.
Завідуюча відділенням хіміорезистентного туберкульозу Центру легеневого здоров’я Руслана Тупичак повідомила, що останні сорок років у світі не реєстрували нових препаратів для лікування туберкульозу. Але нещодавно з’явилося два нових препарати.
– У червні минулого року зареєстровано бедаквілін і в січні цього року – деламанід. Вони пройшли всі клінічні випробування, доведена їхня висока ефективність. І ми сподіваємося, що ми досягнемо 78 відсотків ефективності лікування. Досі було 45 відсотків. Препарати дуже добре переносяться. Але призначають їх не як монотерапію, а в комплексі з іншими препаратами, – каже вона. І додає, що замість 22 місяців пацієнтів лікуватимуть лише дев’ять місяців.
За її словами, якщо в лікарні медики стежать, аби пацієнти вчасно приймали всі протитуберкульозні ліки, то вдома, дуже часто, хворим не вистачає самодисципліни. І тоді на допомогу лікарям приходять волонтери з громадських організацій.
Сергій Миронюк, представник благодійної організації «100 % life» вважає, що саме завдяки співпраці волонтерів та медиків у Львівській області спостерігають позитивну динаміка одужання хворих на туберкульоз.
– У всьому світі розуміють, що туберкульоз – це медико-соціальна хвороба. У Львівській області в медичній частині лікування цієї хвороби все ідеально: препарати закуповують, з’являються нові та короткі схеми лікування. Але пацієнти страждають віл алкоголізму, наркоманії. Тобто створюють собі перешкоди у лікуванні. І тоді ми мусимо їм допомогти. Під нашим супроводом зараз у Львівській області – майже 800 пацієнтів. І ми стикаємося з різними речами. До прикладу, у Бориславі є ромське населення. Інколи буває, що там в родині 3-4 особи одночасно хворіють на туберкульоз. І соціальний працівник витрачає дуже багато ресурсу, аби переконати людей вилікуватися, – зауважив він.
Сергій Миронюк стверджує, що на туберкульоз може захворіти як соціально незахищена особа, так і соціально забезпечені.
– У нас є пацієнти з досить забезпечених родин. Перша реакція – шок. І перше запитання – звідки? На запитання «звідки взялася хвороба» наші психологи та соціальні працівники не відповідають. Але ми налаштовуємо пацієнтів лікуватися. Головне завдання – мотивувати людину лікуватися. Зазвичай, на сприйняття свого діагнозу йде місяць. Але після місяця-півтора, коли з’являється позитивна динаміка в лікуванні, людина змінюється і стає позитивною, – говорить представник благодійної організації «100 % life» Сергій Миронюк.
Крім того, лікарі повідомили, що найбільше хворих на туберкульоз – у Бориславі, Червонограді та Сокалі. А в Трускавеці немає жодного нового хворого.
