Прямим прикладом бюрократичного провалу стала програма компенсації за оренду житла для ВПО.
Урядові програми підтримки внутрішньо переміщених осіб та громадян, які повертаються з-за кордону, демонструють критично низький рівень ефективності — більшість із них виконуються менше ніж на 10%. Місцеві громади опиняються у розбалансованому стані через постійні зміни нормативної бази, а повернення людей супроводжується глибокими кризами, пише DailyLviv.com.
Про це під час пресконференції на тему готовності українських громад до повернення громадян з-за кордону розповіла Галина Бордун, радниця голови Львівської ОВА та керівниця Координаційного центру при ЛОВА.
Експертка, команда якої із перших днів повномасштабної війни здійснює евакуацію та супроводжує переселенців через систему кейс-менеджменту, назвала ключові проблеми, з якими стикаються люди та громади на практиці.
Постійна зміна вектору та розбалансування громад
Одним із головних дестабілізувальних факторів Галина Бордун вважає відсутність стабільності в управлінні на державному рівні.
«В нас чотири міністерства займалися за цей період часу внутрішньо переміщеними особами. І от ми очікуємо наповнення нового міністерства, яке також оголосило, що тепер воно буде займатися ВПО. Насправді дуже сильно внизу це розбалансовує. Коли запитати голову територіальної громади, то йому дуже непросто, коли кожного разу змінюються постанови, вони діють по 6–7 місяців, і приймати в розрізі короткотермінових постанов стабільні рішення дуже важко», — підкреслила Бордун.
Хто повертається: кризові категорії та жінки з дітьми
За спостереженнями команди, яка працює безпосередньо на Львівському залізничному вокзалі, сьогодні з-за кордону повертаються переважно соціально вразливі верстви: люди старшого віку та жінки з багатьма дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах після кількох років проживання за кордоном.
«Ми бачимо жінок, які в дуже кризових умовах повертаються з різних країн, де прожили 2–3 останніх роки… Це багатодітні сім’ї. До прикладу, остання сім’я, яку ми зустрічали — одна жінка повертається, а з нею дев’ятеро дітей. Троє з них народжені за кордоном. Вони повертаються в Україну без належних документів. Вони пройшли далеко не найпростіший шлях інтеграції та пошуку себе за кордоном і повертаються в не найкращому психологічному стані», — розповіла спікерка.
Якщо у 22-му році евакуація вимагала швидких рішень (із прохідністю до 10 тисяч осіб на день), то зараз кейс-менеджер може супроводжувати одну сім’ю від 3 до 4 місяців. Для влаштування родини доводиться продзвонювати 10–15 громад, адже маленькі населені пункти часто не мають необхідного каталогу послуг — від інклюзії та безбар’єрності до спеціалізованих фахівців.
Провал урядових програм та пільг
Галина Бордун звернула увагу на суттєвий розрив між ухваленими державними стратегіями та їхнім реальним втіленням. За її словами, виконання прийнятих програм не перевищує 10%.
Прямим прикладом бюрократичного провалу стала програма компенсації за оренду житла для ВПО:
«Можливо, 20 людей на цілу Україну скористалися програмою компенсації оренди для внутрішньо переміщених осіб. Людина мала самостійно знайти орендодавця, домовитися з ним про договір. Можете собі уявити бабцю в 70 років, яка переконує власника укласти офіційний договір, піти з ним у Пенсійний фонд та податкову! Ніби коли гортаєш — програми є, але по факту робочих програм дуже мало. І людина приїжджає в громаду і запитує: “Чому ж воно не працює?”», — наголосила радниця голови ЛОВА.
Крім того, розробка ключової законодавчої бази суттєво затягнулася. Попри те, що житло є запитом номер один, профільний законопроєкт про соціальне житло знаходиться лише на стадії напрацювання.
Реалії місць тимчасового проживання: навіть працюючі не тягнуть оренду
Проблема відсутності доступного житла стосується не лише тих, хто не працює. Навіть працевлаштовані жінки, чиї чоловіки воюють на фронті, не мають можливості орендувати житло на ринкових умовах.
Як приклад, Галина Бордун навела притулок у селі Вузлове (Шептицький район), створений на базі старого корпусу школи, де мешкає 53 людини — переважно багатодітні матері:
«Жінки працюють в громаді, а діти навчаються в школі. Жодна з них за ту оплату, яку отримує, не може переміститися в орендоване житло. Вони всі працюючі і їхні чоловіки воюють. Але з трьома, чотирма чи п’ятьма дітьми, навіть працюючи, ти не оплатиш оренду. І для них це дуже велика нестабільність», — підсумувала спікерка.
Закликаючи державні органи до глибшої аналітики, Галина Бордун наголосила на необхідності ревізії всіх пілотних проєктів, аби перестали ухвалюватися неефективні рішення, що не дають реальної підтримки громадам та людям.
Довідка
18 серпня у Львові благодійний фонд «Рокада» спільно з аналітичним центром «Соціоінформ» представить результати комплексного якісного дослідження, проведеного у девʼяти громадах Львівської, Вінницької та Дніпропетровської областей.
