Документи, які регулюють визнання фактів народження або смерті осіб, які вимушено опинилися на непідконтрольній частині України, містять дискримінаційні складові щодо цих громадян України.
– Сім’ї, які народжують на непідконтрольній території, в більшості випадків, позбавлені допомоги з боку держави України. Або ж змушені проходити доволі складну процедуру і можуть втратити це право тільки через те, що не встигають вкластися в термін, визначений законодавством. І як людина, яка працює з цими людьми, мушу зізнатися, що простіше було працювати без законодавства. Направду, ми працювали з березня 2014 року до жовтня 2014 без законодавства. Тепер прийняли стільки нормативних документів, що часом думаєш: чим керувалися законодавці, коли приймали ті чи інші порядки, інструкції, методики та дорожні карти. Ну, який документ не візьмеш, кожен з них містить дискримінаційну складову, – переконана Оксана Яковець.
За словами фахівця, держава перетворила органи соціального забезпечення у репресивні органи.
– Вони вимушені контролювати ці виплати. Не лише пильнувати, чи вказана родина отримала цю допомогу у визначеному розмірі та у визначений термін, але й чи та сім’я є тут, чи вона кудись не поїхала і не пробула в іншому місці не більше, ніж 60 днів, – радник з питань внутрішньо переміщених осіб Міністерства соціальної політики у Львівській області Оксана Яковець вважає, що законодавство щодо внутрішньо переміщених осіб і тих, хто перебуває на тимчасово окупованих територіях, повинно першочергово зважати на потреби людей, заради яких ці норми прийняті. Вона переконана, що законотворці зовсім не мають уяви про ті проблеми, які вони створюють для цих категорій громадян.
