В українців чітко спрацьовує козацький синдром – право скинути гетьмана під час ради.
– Ми набагато слабше розуміємо свій обов’язок – подивитися, що станеться, якщо ми справді скинемо цього гетьмана. Тому я пропоную суспільству пам’ятати не тільки про своє право, але й думати про наслідки, – сказав він.
Мирослав Маринович також переконаний, що якби окремі дописувачі соціальних мереж, замість обливання когось брудом анонімно, постали один на один зі своїм опонентом в реалії, то злякалися би.
– Я вже давно помітив, що в соціальних мережах люди сприймають ситуацію анонімно. Він сидить собі в хаті, пише ненависницький пост, не бачучи перед собою опонента. Я переконаний, що лише одиниці змогли би говорити з такою самою мірою ненависті комусь в очі. А в соцмережах ніхто його не покарає за те, що він вихлюпне свої емоції, – переконаний віце-ректор Українського католицького університету.
Його також вразили окремі речі, які прикривають гаслом журналістських розслідувань, а насправді є звичайними маніпуляціями.
– Я говорю про появу викривальних матеріалів під час передвиборчої кампанії, які були спеціально заготовлені та притримані до двох останніх тижнів виборів. Це мені нагадало ситуацію, коли під час слідства щодо мене та Миколи Матусевича до вироку додали статтю про хуліганство. Справа в тому, що Матусевич побився з одним хлопцем в Карпатах. Але тільки через п’ять років потому слідчий оприлюднив цей факт. Отож, у цьому була певна задумка. Так само як не довіряю тим фактам, які виявили раніше, але притримали аж до виборів. Це – не пошуки правди, а технологія. Я вважаю, що є ще частина інформації, яка з певних міркувань прихована, – вважає в’язень сумління.
