Для переходу до іншого постачальника газу побутовому споживачу треба повністю розрахуватися з попереднім або ж успішно оскаржити борги перед ним у суді.
DailyLviv повідомив, що під час інтерв’ю 6 січня у Львівському пресклубі ексголови правління АТ “Львівгаз” Юрія Войсовича з’ясувалося, що обидва співрозмовники зробили вже заявку на зміну постачальника газу – від ТОВ “Львівгаз збут”, де січнева ціна кубометру становитиме 9,9 грн, до НАК “Нафтогаз Україна”, де цей же кубометр коштуватиме 7,22 грн. Номер заявки одного з них – 418 070 з усіх 517 614 станом на 5 січня. Транспортування ж природного газу коштуватиме однаково у всіх постачальників – така вимога Національної комісії з питань державного регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг.
– При переході на іншого постачальника газу треба буде повністю розрахуватися з попереднім постачальником (з “Львівгаз збутом” – у Львівській області – DL), або, якщо ви не згідні з його нарахуваннями, то подати до суду, – пояснив головну умову зміни постачальника голова правління АТ “Львівгаз” у 2014-2020 роках Юрій Войсович, юрист за основним фахом. – Позовна заява у порядку захисту прав споживачів взагалі безкоштовна, якщо я не помиляюся.
На журналістське зауваження, чому “Львівгаз збут” стирає-онулює всі дані побутового споживача в його особистому кабінеті на сайті 104, якщо споживач переходить до іншого постачальника газу, адже може трапитися, що через якийсь час цей же клієнт захоче повернутися назад, але попередні дані вже будуть втрачені, Юрій Войсович відповів:
– Якщо ви захочете повернутися до “Львівгаз збуту”, то ваші дані почнуть рахуватися спочатку. Насправді зараз змінити постачальника природного газу не дуже складніше, ніж змінити провайдера інтернету. Єдине, що цей механізм поки що трохи буксує. Але треба віддати належне НАК “Нафтогаз України” за те, що вони, наприклад, під’єднали багато банків для процедури залучення до себе побутових споживачів. Тому що банки мають дані про клієнтів і вміють працювати з клієнтами. Єдина помилка компанії НАК “Нафтогаз України”, що вона не має свого офісу у Львові, свого представника, до якого можна фізично прийти.
НАК “Нафтогаз України”, за даними системи YouControl, володіє 25% акцій АТ “Львівгаз”. Тепер же, перебираючи активно до себе побутових споживачів, він фактично знекровлює “Львівгаз збут” – свою, можна сказати, дитину. Адже єдиним засновником “Львівгаз збуту”і його стовідсотковим власником є АТ “Львівгаз” – дані системи YouControl.
– Ну, це дуже голосно сказано – про дитину, – коментує Юрій Войсович. – Ці “діти” вже давно відійшли від своїх “батьків” і не особливо їх слухають, якщо не сказати, що навпаки…
– То “Львівгаз збут” збанкрутує невдовзі? Всі підуть у “Нафтогаз”?
– Це залежить від інертності чи від активності населення, – відповів Юрій Войсович. – На офіційному сайті Президента України є офіційна позиція, що всі повинні переходити на НАК “Нафтогаз Україна”. Бо у НАК “Нафтогаз Україна” завжди буде як мінімум на 30% газ дешевший. І поки що видно, що цих тридцять відсотків різниці ціни газу між ТОВ “Львівгаз збут” і НАК “Нафтогаз Україна” зберігаються. І я думаю, що ця тенеденція буде продовжуватися.
– А чи не станется так, що з часом НАК “Нафтогаз Україна” збере у себе, наприклад, 99,9% побутових споживачів, а потім хтось захоче приватизувати НАК “Нафтогаз Україна”, роздержавити такий ласий шматок ринку (сьогодні ця компанія на 100% належить державі – DL).
– Я в це не вірю, – каже Юрій Войсович. – Ми і так вже забагато приватизували енергетичних систем, тому я не вірю, що держава піде на такий крок. З огляду свого досвіду – я в газовій сфері працював 19 років, я не вірю в це.
– Що треба зробити “Львівгаз збуту”, щоб зберегти споживачів?
– Зменшити ціну… Чому взагалі виникло питання (проблема – DL) “Львівгаз збуту”? Тому що Україна – ще раніше – приєдналася до чотирьох європейських енергетичних пакетів і приєднання до цих пакетів, власне, передбачало розмежування функцій між постачальником газу і між тим, хто здійснює його розподіл. Простіше – транспортування. Але ми можемо взяти прекрасний європейський досвід, втілити його в наші реалії – і він вийде не зовсім так, як в Європі. Це буде квазі. Станом на зараз, якщо бути відвертим, то ми маємо квазірозподіл. Тобто це не є справжній розподіл, такий, який мав бути за функцією. Тому що при справжньому розподілі функцій це би мали бути не асимільовані, не афільовані компанії, а різні структури. Якщо брати глобально і концептуально. Але те, що з 1 серпня 2020 року законодавець уже дозволив здійснювати постачання газу для побутових споживачів усім ліцензіатам, які мають ліцензії на постачання газу, це вже є великий крок вперед.
Станом на 1 січня 2021 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) видала такі ліцензії на постачання природного газу 783 компаніям, з них понад 160 здобули її у 2020 році. У Львівській області цю ліцензію мають 35 компаній, з яких 5 одержали її у 2020 році. Ціна такої ліцензії прив’язана до прожиткового мінімуму і коштує нині аж 2 270 гривень.
Сьогодні ж багато з цих компаній-ліцензіатів не мають своїх сайтів, що відповідають вимогам НКРЕКП, і ще не можуть приймати до себе побутових споживачів.
Юрій Войсович заперечив здогад журналіста про те, що більшість цих майже 800 компаній-ліцензіатів є афільованими до олігархічних структур, які контролюють ринок природного газу в Україні.
– Просто люди за своєю природою думають, що на газі дуже легко заробити, – каже Юрій Войсович. – Але насправді це є дуже копітка робота і для того, щоб постачальник газу зміг заробити на його продажу, то треба мати принаймні немалі організаторські здібності. Треба закупити газ на хабі, щоб він був дешевший, а тут знайти, хто його купить, і, враховуючи конкуренцію, маржа буде дуже невелика. Серед цих майже 800 компаній є і такі, що самі видобувають природний газ, і такі, що лише купують його і перепродують. Зазвичай видобувники мають свої постачальні компанії або просто з кимось із постачальників домовляються.
