Проблема глобальної зміни клімату полягає у глобальному рості викидів парникових газів. Висновки міжнародних експертів ООН зі зміни клімату вказують на необхідність утримання росту глобальної температури на рівні 1,5 градусів Цельсія до 2050 року. Для цього держави на міжнародному рівні повинні домовитися про скорочення викидів парникових газів.
Україна не може та не стоїть осторонь цієї глобальної проблеми, як країна, яка є однією із найбільш енергонеефективних держав світу, яка пропорційно до ВВП здійснює велику кількість викидів парникових газів, тому питання зменшення викидів парникових газів в Україні є актуальним та прямо пов’язане із питаннями енергоефективності в Україні, підвищення рівня енергетичної незалежності та ін.. Негативні наслідки глобальної зміни клімату стосуються і України, оскільки можливими та й спостерігаються збільшення природних аномальних явищ, різкі зміни погодних умов, повені, засухи, зміна біорізноманіття загострення проблем із питною водою та ін..
Прикладом міжнародної угоди, яка має на меті встановити кількісні зобов’язання зі скорочення викидів є Кіотський протокол, термін дії якого закінчується у 2012 років, тому держави в ході міжнародних переговорів намагаються домовитися про новий документ та нові кількісні зобов’язання зі скорочення викидів парникових газів.
Кіотський протокол не накладає на Україну обтяжливих зобов’язань зі скорочення викидів, оскільки базовим роком у ньому є 1990 рік, коли економіка України була значно потужнішою і рівень викидів парникових газів був значно вищим, ніж зараз. Тому в Україні утворився надлишок невикористаних квот на викиди парникових газів, який може бути продано іншим державам, що здійснюють надлишкові викиди, оскільки скорочувати викиди у них «вдома» значно дорожче, ніж в Україні. В нашій же державі ці залучені кошти повинні йти виключно на скорочення викидів парникових газів, для того, щоб була досягнута мета зі скорочення викидів на глобальному рівні. Тобто за рахунок так званих гнучких механізмів Кіотського протоколу Україна має можливість залучити інвестиції в еклогізацію української економіки.
Одним із таких механізмів є реалізація проектів спільного впровадження, які досить активно впроваджуються в Україні, і таким чином на конкретних об’єктах впроваджуються заходи із підвищення використання енергії, проекти реконструкції енергоблоків ТЕЦ, реконструкції систем теплопостачання, збору та утилізації метану з полігонів твердих побутових відходів, проекти з утилізації шахтного метану, переходу від мокрого до сухого способу виробництва цементу, будівництво вітряних електростанцій та ін..
Що стосується іншого проектного механізму із торгівлі квотами на викиди парникових газів Україною, то відомо, що відповідні угоди про продаж квот Україна підписала із Японією та Іспанією. Сьогодні гостро стоїть питання цільового витрачення коштів та контролю за таким витраченням, оскільки в Україні є факти, коли такі кошти витрачалися не за їх цільовим призначення, про що порушено кримінальні справи проти посадових осіб Кабінету Міністрівм України. Є повідомлення про те, що такі кошти були повернуті на цільові казначейські рахунки та в подальшому все таки будуть використані на екологічні цілі.
Свого часу МБО «Екологія-Право-Людина» намагалася отримати інформацію про міжнародні угоди про продаж квот, але Національне Агентство екологічних інвестицій, яке підписувало дані угоди, повідомляло, що інформація про суму угоди є конфіденційною таємницею. Така позиція не відповідає чинному законодавству, яке встановлює нормативи про необхідність оприлюднення міжнародних угод України, тому було подано позов до суду із вимогою надати громадськості доступ до такої інформації. Позов ЕПЛ задоволено частково, але інформації нам не надано. Дана справа знаходиться на розгляді в апеляційному суді.
Сьогодні Національне Агентство екологічних інвестицій, як орган, що відповідає за витрачення коштів від продажу квот та контролює таке витрачення повідомляє, що кошти, отримані в рамках міжнародної торгівлі квотами будуть витрачені на проекти енергозбереження (заміна вікон, утеплення фасадів в закладах освіти та охорони здоров’я), проекти із встановлення очисних споруд з очистки шахтних вод та ін..
У сфері зміни клімату проблемним є також той аспект, що, торгуючи існуючими квотами на викиди парникових газів, Україна не намагається скорочувати викиди парникових газів на національному рівні, не розробляє відповідних програм зі скорочення викидів парникових газів, на міжнародному рівні активно виступає для продовження терміну дії Кіотського протоколу, залишення 1990 року як базового року для розрахунку кількісних зобов’язань та навіть за перенесення нереалізованих квот на викиди парникових газів на період після 2012 року. Тобто основна увагу України спрямована на те, щоб Україна і надалі могла торгувати квотами і наша держава не є активною в напрямку взяття зобов’язань зі зниження викидів. В Україні і надалі не створено бази даних низько вуглецевий технологій, не розробляються програми із адаптації до негативних наслідків зміни клімату, не розроблено порядку видачі дозволів на антропогенні викиди парникових газів. А всі ці заходи повинні бути здійснені відповідно до Конвенції ООН про зміну клімату. І надалі в Україні не встановлені ліміти на викиди парникових газів в конкретних галузях для конкретних господарюючих суб’єктів, що свідчить про не належне впровадження кліматоохоронної політики в нашій державі.
Мар’яна Булгакова
провідний юрист
Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина»
