Унікальну Миколаївську фортецю на Львівщині намагаються знищити заради піщаного кар’єру. Спочатку – сфальсифікованими документами від комунального підприємства Львівської обласної ради у Міністерство культури.
Завтра, 16 лютого, відбудеться чергова сесія Львівської обласної ради. Водночас із нею у приміщенні ЛОДА відкриється виставка світлин Миколаївської фортеці фотохудожника Ігоря Гнатіва. Вона має стати наочним доказом того, що унікальні історичні споруди XIX-XX століть існують і збережені на 90-95%, пише DailyLviv.
Тож руйнувати їх заради кар’єру для видобутку піску – злочин. Але саме так планує вчинити з цими фортифікаційними спорудами керівництво комунального підприємства «Реставрація замків і палаців Львівщини», яке належить Львівській облраді. Вочевидь, комусь дуже кортить заробити 1 млрд 400 млн грн: на таку суму оцінюють запаси піску на Лисій горі, де розташована Миколаївська фортеця.
Міністр культури Олександр Ткаченко, який за посадою мав би першим кинутись на захист старовинної фортеці, не вважає її об’єктом, гідним для збереження. Поліція, до якої звернулись із заявою місцеві жителі, кримінальне провадження за фактом спроби її руйнації відкрила, але результату немає. Від звернень до СБУ та прокуратури – майже такий самий ефект. Нібито всім вигідно, щоб історичну фортецю зрівняли з піском замість того, щоб перетворити на туристичну перлину.
Хто ж стоїть за узаконенням цього акту вандалізму і чи вдасться захистити цінну пам’ятку? Це та інші питання обговорювали у Львівському пресклубі під час пресконференції якраз напередодні пленарного засідання Львівської обласної ради.
Чому міністр культури Олександр Ткаченко повівся на брехню?
Миколаївська фортеця є єдиним в Україні зразком австрійських фортифікацій XIX-XX століття. Укріплення біля Розвадова та Миколаєва почали будувати ще у 1877-1878 роках. У часи Першої світової війни фортеця була складовою розгалуженої мережі фортифікацій Австро-Угорської імперії на території Галичини. Пізніше її використовували бійці УПА.
– Тут було щонайменше 23 польові укріплення та 8 батарей, близько 40 км підземних переходів, а загалом фортеця розрахована на 10 тисяч людей, – розповів Леонід Озірковський, кандидат технічних наук, доцент кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань НУ «Львівська політехніка». – Сьогодні ця фортеця єдина, збережена на 95%, уціліли майже всі інженерні конструкції. Чому у нас зараз є війна? Бо на сході України такі речі були знищені замість того, щоб використовувати їх для патріотичного виховання. І зараз таку пам’ятку збираються знищити й у нас.
Василь Петрик, доцент кафедри «Реставрації та реконструкції архітектурних комплексів» НУ «Львівська політехніка», розповів, що фортеця є пам’яткою історії місцевого значення від 2017 року. Але багато укріплень і приміщень не вдалося зареєструвати, хоча документацію почали розробляти ще від 2015 року.
– У 2019 році громада виступила проти будівництва кар’єру. Вдалося зібрати групу фахівців різних галузей, тут працювали архітектори, інженери, історики, художники…. На сьогодні ми оперуємо цифрою 21 об’єкт, який має підлягати збереженню. Ми організували паспортизацію об’єктів, подали облікову картку у Міністерство культури для присвоєння охоронного номера ще у червні 2019 року. Проте, ці документи десь «залягли» у кабінетах чиновників. А тепер ми знаємо, що поза спинами науковців у міністерство йшли інші документи…
Їх підготували у комунальному підприємстві «Реставрація замків і палаців Львівщини», яким керує Валерій Потюк. А в цих паперах – кардинально інша інформація і висновок, що фортеця нібито зруйнована на… 85%. А ще – посилання на сумнівні російські «першоджерела» при описі історичної цінності об’єкта. І до цього всього – підроблений підпис експерта, відомого геральдиста професора Андрія Гречила, який обурено відхрещувався від нього.
– Я добре знаю професора Гречила, він ніколи би не підписав цього фальсифікату, – говорить Леонтій Войтович, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії середніх віків і візантиністики ЛНУ ім. І. Франка. – Тільки дилетанти могли так діяти: один написав, другий прочитав і погодився. І дуже прикро, що саме вони вирішують долю пам’яток. Ви подивіться, як шанобливо ставляться до фортець австрійці чи французи – у них немає відбою від туристів. А в Україні знищити найкраще збережену фортецю часів Першої світової війни, яка є унікальною для Європи загалом, можна простим розчерком пера. Ми не повинні дозволити це зробити.
– Це комунальне підприємство, яке я не можу назвати інакше, як «Роги і копита», перекручує очевидні речі, – обурюється Іван Максимович, представник ГФ “Миколаївська народна самооборона”. – Вони в очі брешуть міністрові культури Олександрові Ткаченкові, фактично заперечуючи саме існування Миколаївської фортеці. І міністр, попри те, що працювала комісія, доходить висновку, що «складові об’єкту залишків укріплень на Лисій горі не мають ознак культурної спадщини і не підлягають до занесення до державного реєстру нерухомих пам’яток». Фактично така відповідь дає згоду на руйнацію Миколаївської фортеці і функціонування піщаного кар’єра.
Іван Максимович також повідомив, що була спроба підпалу цих об’єктів:
– Чотири спостережні пункти завалені, туди напхали сухе гілля. Також виглядає так, що хотіли знищити й печери. Показати, що тут справді вже нічого немає. Ми звернулись до поліції, є відкрите кримінальне впровадження з цього приводу. А далі – тиша. Це сумно, бо люди, які порахували, що Лиса гора за вартістю піску коштує 1 млрд 400 млн грн, навряд чи хочуть зупинятися перед можливістю наживи.
Земельні ділянки у зоні охорони пам’яток треба повернути у державну власність
Зі статусом землі на місці фортеці теж не все чисто. Дуже насторожує, що в ЛОДА ще кілька років тому не хотіли підігрівати інтерес до об’єкту, особливо з боку іноземних відомств.
Іван Максимович розповів, що була ідея звернутися до австрійського посла з тим, щоб співпрацювати разом над розвитком цього історичного об’єкта.
– Але півтора роки тому нам сказали, що спочатку треба зробити документи, а вже потім виходити на міжнародні відносини, показати свою солідність, запрошувати дипломатів і консулів.
Він також продемонстрував дорожню карту, підписану Іриною Гримак (на той час заступницею тодішнього голови ЛОДА Олега Синютки), у якій звернув увагу на два пункти: 4-й – скерування облікової документації на затвердження до міністра культури України і 9-й – повернення земельних ділянок у державну власність у зоні охорони пам’яток.
– Якщо уважно подивитись на цю карту, ми бачимо 24 гектари приватної землі. Як ця земля стала приватною? Для того, щоб передати землю у приватну власність, потрібна така річ “обстеження і технічна документація”, де є 25 питань. Ми досліджували ці питання в кадастрі. І відповідь ми отримали: фортифікації там не існує, лісу там не існує, – дивується Іван Максимович.
Це є серйозний аргумент для Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України розпочати розслідування, вважає громадський активіст.
– Це пояснює, чому зараз так сильно лобіюють це питання, заперечуючи, що там є фортифікаційні споруди. Бо 9 пункт – це повернення у державну власну цих ділянок. А приватними вони стали незаконно, – наголосив Іван Максимович.
Проте, не виглядає так, щоб хтось хотів когось покарати за брехню і шахрайські дії. Зокрема, Валерій Потюк, який ввів в оману міністра культури, віднедавна отримав ще одну престижну посаду – керівництво регіональним відділенням Міжнародної ради з охорони пам’яток та історичних місць. І знову ж – тихо і поза спинами фахівців.
Присутній на пресконференції президент Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних міст (ІКОМОС) Микола Гайда розповів:
– Ми з подивом спостерігали недавно що у м. Львів створений львівський відділ УНК ІКОМОС. І його очолив Валерій Потюк. Створення міського відділу без статуту, загальних зборів і жодного обговорення. Я хочу попередити львів’ян про потенційну загрозу у цій ситуації. Ми думаємо, що слід звернутись до центрального органу про анулювання цієї організації. Або принаймні ставити питання про очільника цієї організації. Якщо ми матимемо такий самий підхід, як і з позиції фортифікації у Миколаєві, то завтра ми не будемо мати Львова. Він також піде в пісок.
Чи проголосують депутати ЛОР за збереження Миколаївської фортеці?
То що важливіше: історична пам’ять чи легка нажива? Фотохудожник Іван Гнатів сподівається спонукати депутатів ЛОР до правильної відповіді на це питання.
А Андрій Щебель, голова Миколаївської ОТГ, сподівається, що рішення приймуть на користь громади, якій за законом належить ця земля.
– Ми будемо боротися за збереження Миколаївської фортеці, – заявив Андрій Щебель. – Готові вкладати в цей об’єкт кошти і залучати інвесторів для розвитку структури, приваблювати сюди туристів. Історію не можна засипати піском.
Учасники пресконференції звернулись до депутатів ЛОР, прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, міністра культури Олександра Ткаченка, а також очільників СБУ, МВС і Прокуратури з проханням прийняти правильне рішення: сприяти внесенню Миколаївської фортеці до реєстру пам’яток історичного значення і проголосувати за заборону комунальному підприємству лобіювати на Лисій горі піщаний кар’єр.
– Інакше у нас є траса і право мирного спротиву. Будемо перекривати, місцеві жителі до такого кроку готові, – заявив Іван Максимович.
У Бориславі відкрили аптеку-музей Йогана Зега
Викопаний в лісі архів УПА виклали онлайн
«Трохи нижче неба»: на Львівщині презентували фільм про захисників Донецького аеропорту
Відео:
