Знищена мозаїка Володимира Патика мусить бути відновлена. За відновлення повинен заплатити забудовник, який бульдозером зруйнував твій мистецтва. Але й львів’яни готові за рахунок спільнокошту долучитися до реанімації твору мистецтва.
Такі думки висловили учасники пресконференції на тему: «Знищення мозаїки Володимира Патика як результат гібридної війни з нищення держави», що відбулася у Львівському пресклубі.
17 липня забудовник ТзОВ «Компанія Рієл-Естейт Груп» зруйнувала відому всім львів’янам мозаїку з рибами, яка понад п’ятдесят років прикрашала стіну будівлі на вулиці Володимира Великого у Львові.
Громадськість та родина митця висловила своє обурення та вимагають покарання винних.
За словами професора, кандидата мистецтвознавства, проректора Львівської національної академії мистецтв Романа Яціва, вже знищена пам’ятка має надзвичайну вагу з погляду інтелектуальної, культурної та політичної історії.
– Бо це – певна альтернатива розуміння мистецтва та спротиву, який був властивий львівському мистецькому середовищу 60, 70 та 80 років. Володимир Патик – один з представників дисидентського руху. Цей об’єкт приємно сприймався для ока. А для фахівців в ньому – багато високих мистецьких та естетичних критеріїв, які в цікавий спосіб подавали цю епоху, яка від нас відходить. Тому це є однозначно актом вандалізму та повної некомпетентності людей, які хочуть ще щось витлумачити на користь того, що зроблено, – вважає мистецький критик.
Народний архітектор України Олесь Ярема нагадав, що панно було невід’ємною частиною споруди і створювалося саме для неї.
– Тут як знищена мозаїка Володимира Патика, так і знищено архітектуру колишніх головних архітекторів Львова Ярослава Мастила і Василя Каменщика. Це панно виготовляли саме під цей архітектурний об’єкт. Тому, коли це питання розглядали на засідання спілки архітекторів, ми висловлювали пропозиції, щоби архітектор новобудови зв’язався з вищезгаданими архітекторами, аби знайти спільне рішення. Але він цього не зробив. Будинок зруйнували, а панНо залишилося. Як можна було вписати те панно в архітектуру новобудови, – для мене загадка. Але я сподівався, що це зроблять, – говорить він.
Начальник управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Лілія Онищенко зізналася, що вона постійно отримує пропозиції щодо знищення різних панно на стінах будівель як таких, що не несуть мистецької цінності.
– Ця мозаїка була не просто мозаїкою на гладкій стіні. Це був рельєф, який неможливо повторити і перенести. Такі об’єкти повинні бути вписані до реєстру пам’яток. Але поки їх туди внесуть, то їх варто хоча би заоблікувати, бодай, на рівні спілки художників чи архітекторів або хоча би на рівні головного художника міста, – каже Лілія Онищенко.
Вона нагадала, що у Львові ще є мозаїка на будинку на вулиці Личаківській та на проспекті Чорновола, які теж намагаються знищити.
Водночас громадська діячка, членкиня громадської ради при Львівській ОДА Олеся Дацко нагадала, що до реєстру пам’яток національного значення занесено лишень 20 львівських пам’яток , а до реєстру пам’яток місцевого значення – 24. У нас скасована система охорони культурної спадщини. Хоча тільки пам’яток місцевого значення у Львові фахівці налічують понад дві тисячі. Але вони не обліковані.
– Володимир Патик – один з небагатьох митців, який не має яскраво виражених комуністичних творів. І ця мозаїка мала бути збереженою не лише як ознака Володимира Патика, але й українства того часу. Вона – синьо-жовта, – нагадала вона.
Після того, як громадськість висловила своє обурення актом вандалізму забудовника, Львівський міськвиконком скасував усі дозволи на будівництво. Проте Олеся Дацко має досвід протиборств у судах з недобросовісними забудовниками, які знищили у Львові вже немало пам’яток місцевого значення, і передбачає, що й цього разу забудовник-вандал вийде переможцем
– Сьогоднішнє рішення виконкому є популізмом. Тому що, згідно з рішенням Конституційного Суду, орган, який видав акт індивідуальної дії, не може бути скасованим цим органом. І виконкому це чудово відомо. Відтак рішення, яке прийняв виконком, скасовується в суді одним клацанням пальців, – прогнозує вона. І пропонує позбавити забудовника ліцензії.
– Я вважаю, що той, хто винен, повинен дати гроші на відновлення. А також запросити найкращих фахівців для роботи та внести цей об’єкт в реєстр як пам’ятку історії, як пам’ятний знак того, що львів’яни нарешті припинили знищення своєї історії, – пропонує Олеся Дацко.
Згідно з законодавством, право вимагати компенсації та відновлення можуть ті, кому належать авторські права на витвір мистецтва. В цьому випадку – це художник, заслужений діяч мистецтв України, син всесвітньо знаного художника Володимира Патика – Остап Патик. Щонайперше, він вирішив довідатися, чи була офіційна заборона щодо знесення мозаїчного панно.
– Виконком Львівської міської ради визнав, що знищення мозаїки – це є акт вандалізму. Але рішенням виконкому від 15.02 2019 року затверджено містобудівні умови для проектування об’єкта будівництва та реконструкції ТзОВ «Компанія Рієл-Естейт Груп» будівлі магазину «Океан» на вулиці Володимира Великого 26а. І в цьому договорі взагалі не вказано обов’язку забудовника зберегти мозаїку, – каже він.
На цей нюанс звернув увагу й адвокат, керуючий партнер адвокатського об’єднання «Матвіїв і партнери» Сергій Матвіїв.
– У містобудівних обмеженнях немає жодної згадки про те, що її потрібно зберегти чи відновити. Жодної згадки про те, як з нею треба поводитися. Але ми півроку чуємо про те, що її будуть зберігати. Тоді виникає питання: звідки постало, що її будуть зберігати, якщо не було жодних обмежень? Це означає, що про це була мова і це питання було актуальним на момент, коли видавали ці містобудівні обмеження, коли приймали рішення та коли забудовник розробляв проект. Отже це питання було актуальним на момент розробки містобудівних обмежень. Але чому воно туди не потрапило? Органи місцевого самоврядування стверджують, що забудовник обіцяв зберегти мозаїку. Це як? Дав слово? Це в країні, де навіть письмові угоди не дотримують? – допитується він.
Натомість голова Асоціації музеїв міста Львова Остап Лозинський вимагає покарання.
– Ця ситуація мусить стати показовою. Вистачить розводити руками та бідкатися. Ця справа мусить стати прецедентом покарання. Я, як львів’янин, почуваю себе обкраденим. У мене вкрали твій мистецтва. Давайте зробимо експертну оцінку, наскільки нас обікрали, скільки коштувала ця мозаїка. І хай ця людина сплатить ці кошти! – наполягає він.
