22 березня у Карлівці Донецької області (за 18 кілометрів від лінії фронту) відбудеться урочисте відкриття єдиного в Україні міжконфесійного духовного осередку (домівки) для наших захисників – церкви святої Анни в рамках легендарного волонтерського проекту “Тризуб Дентал”.
Храм збудували в рамках легендарного волонтерського проєкту «Тризуб Дентал», який триває впродовж 5 років. Усі ці роки його очолює капітан запасу Ігор Ященко із Запоріжжя. За цей час волонтери-стоматологи надали безкоштовну високоякісну медичну допомогу майже 40 тисячам військовослужбовців.
Президент Національної спілки стоматологів України Мирон Угрин під час пресконференції у Львівському пресклубі розповів, що торік вирішив створити у селі Карлівка центр для військових пацієнтів стоматологів-волонтерів, де вони можуть почекати навіть декілька годин на прийом до лікаря. Крім церкви, у центрі буде лекційний зал, де розповідатимуть, зокрема, і про гігієну зубів. Також там буде бібліотека і виставка картин та ікон.
«Я приїжджаю до своїх пацієнтів на фронт приблизно кожні два місяці. Зазвичай ситуація є такою: вранці привозять кілька десятків людей і хтось з них має бути першим, а хтось – тридцятим. Часто операції починаються вранці одного дня і закінчуються вранці наступного дня. Немає можливості привозити пацієнтів на конкретну годину, тому потрібне було місце очікування. Коли думав про формат цього місця, були різні варіанти. Це могла бути кімната з телевізором, більярдом чи тенісом. Але Бог підказав, що краще побудувати невелику капличку, де можна посидіти і почекати», – розповів Мирон Угрин.
Він додав, що через знайомих дізнався про заступника директора Інституту колекціонування, маляра Тараса Лозинського, в якого є багато ікон, картин і навіть унікальний іконостас.
«Коли я побачив цей іконостас, то зрозумів, що саме він нам потрібен. Однак його розміри вражали, і він не міг бути в капличці. Тоді я звернувся до архітектора Богдана Гринька. Ми довго розглядали різні проекти і зійшлися на тому, що маємо зараз. Чому дерев’яна церква? Бо ми усі з Західної України і хотіли перенести елемент нашої культури туди», – сказав Мирон Угрин.
Він додав, що церкву будували рекордно швидко – за пів року. Святиню назвали в честь матері Мирона Угрина, яка померла у день, коли церква почала працювати, а також дівчинки Ані – доньки волонтерів із Запоріжжя.
Храм будували за кошти жертводавців. Кожен охочий міг купити символічний дерев’яний брус, вартість якого була 3 тисячі гривень. На брусах, з яких збудована церква, будуть прикріплені таблички з іменами жертводавців. Наразі кошторис будівництва церкви становить приблизно 2 млн 200 тис. грн.
«Я дуже дякую усім причетним за роботу. Церква вийшла яскравою. Не зважаючи на передісторію створення іконостасу, його барви захоплюють. Наша церква – це щось таке світле на фоні тої трагедії, яка сьогодні є в Україні. Я вдячний, що Андрій Бокотей прийняв цю колористику у склі. Це є львівське знамените гутне скло. Завдяки поєднанню світлого дерева, яскравих фарб іконостасу та вітражів, панікадила від Романа Якубовича маємо цю світлість», – сказав Мирон Угрин.
Архітектор Богдан Гринько розповів, що основним модулем, від якого проектували церкву, був іконостас. Церква споруджена без цвяхів, з сосни. Габаритні розміри храму – 11 м на 9 м 20 см, площа основного приміщення – 50,5 м.кв. Ще 10 м.кв. – хори, де буде облаштована бібліотека.
«Наша церковця не має аналогів. Проектуючи її, я надихався архітектурою так званої мармароської готики – це є архітектура закарпатських церков Хустського району. Там церкви грандіозніші, шпилястіші, але наша – подібна. Для нас була важливою відсутність великої кількості складних вузлів під час будівництва церкви, тому ми обрали саме таку форму. Ми сподіваємося, що війна закінчиться, і цю споруду перевезуть у музей під відкритим небом у Дніпрі», – розповів Богдан Гринько.
Він додав, що церкву будували гуцульські майстри.
«Наші хлопці з Верховини є фантастичні. Вони фантастично відчувають дерево. Я вже бачив їхню роботу на місці – вона настільки чиста, світла, зроблена без претензій, що можна пишатися такими українцями. Дерево – їхнє! Церква збудована з майже 220 метрів квадратних струганої вручну гонти. Матеріали не мають бути різані, вони всі стругані. Замість цвяхів – дерев’яні кілки. Це мистецтво», – додав Мирон Угрин.
Заступник директора Інституту колекціонування, маляр Тарас Лозинський розповів, що іконостас створювали не для Карлівки. Його виготовляли в той час, коли тривала Революція Гідності.
«Усі образи апостолів взяті з тих, хто загинув на вулиці Інститутській. Люди, мабуть, впізнаватимуть. Було бажання, щоб іконостас забрали до якоїсь церкви, а завдяки Божому провидінню, яке звело нас з паном Мироном, іконостас знайшов своє місце саме у Карлівці», – сказав маляр.
Керівник Західного регіонального науково-мистецького центру Національної академії мистецтв України, академік Андрій Бокотей розповів, що не робив для вікон у церкві класичного вітражу, а зробив окремі скельця. Ці вікна добре проглядаються із зовні та зсередини і завдяки цьому церква є дуже світлою.
Робоче відкриття церкви було 15 грудня 2019 року. Відтоді в храмі було два шлюби, кілька хрещень, зокрема і дорослих військовослужбовців.
