З 27 комунальних газет Вінничини половина би погодилася стати інформаційними бюлетенями на умовах, що їх продовжуватимуть фінансувати.
За його словами, коли така газета має тираж 1000-1200 екземплярів, то іншого шляху вижити для неї просто немає.
З ним не погодився його колега, депутат Вінницької обласної ради, голова постійної депутатської комісії з питань свободи слова Анатолій Жучинський. На його думку, краще об’єднати редакції кількох районів і зберегти журналістику, ніж робити звичайний бюлетень за допомогою ксерокса.
А голова Асоціації районної преси Львівщини Микола Іванців зауважив, що чиновник, який надає кошти з бюджету для підтримки газети, думає, що робить це з власної кишені, хоча це є кошти громади.
– Крім того, місцева громада має мати своє видання. Районна газета – це є бренд, який заслужив свою довіру роками діяльності. І ця газета та ці журналісти, які там працюють, мають авторитет у районі. Тому їх треба зберегти, – каже Микола Іванців.
Не бачить сенсу в інформаційних бюлетенях і директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю ЛОДА Дмитро Посипанко.
– Давайте будемо відвертим: кому вони потрібні? Оприлюднення в друкованих ЗМІ нормативно-правових актів облдержадміністрації, чи райради, чи райадміністрації – це вимога закону. Фактично ця річ потрібна лише органам влади для того, щоб виконати закон. Я дуже сумніваюся, що мешканці Львівщини цікавляться рішеннями чи розпорядженнями голови районної державної адміністрації. Їм цікавіше прочитати про проблеми, які є в селі, що розташоване на території їхнього району. А тут вже потрібна журналістська робота, – каже чиновник.
