За даними українських правозахисних організацій, за час анексії Кримського півострова сотні українців і кримських татар побували за ґратами. 12 кримінальних справ і понад 300 адміністративних було порушено за участь у мирних зібраннях; більше 30 кримінальних справ стосувалися членства в заборонених РФ організаціях; ще понад 70 справ було порушено у рамках “антиекстремістського” законодавства РФ.
Учора на прес-конференції у Львівському пресклубі в рамках одноденної акції “В’язні Кремля” родичі кримських татар та українських політичних бранців розповіли жахливі історії про залякування і безправ’я, які чинять Російська Федерація та окупаційна влада у Криму.
– — 12 серпня 2017 року служба ФСБ затримала мого чоловіка. Вперше я про це дізналася з українського телебачення. Нібито агент СБУ Геннадій Лимешко в Судаку хотів вчинити диверсію: за допомогою ручної пилки пошкодити стовп електропередач, – розповіла Ірина Лимешко, дружина бранця. – Я усіма силами намагалася з ним зв’язатися, але, на жаль, не було такої можливості. Після арешту в Криму йому надали адвоката, який, навіть, не дозволив йому зв’язатися з сім’єю. І сам не повідомив, що чоловіка затримано в Криму. За деякий час Геннадій зателефонував і розповів, що його дійсно затримали, били й катували. Все сталося, коли він йшов містом. До нього під’їхав мікроавтобус, з нього вибігли чоловіки спортивної статури, в масках. Заштовхали в машину, одягли мішок на голову, почали його душити, бити по нирках та ногах палицями. Привезли на місце, де він мав “чинити” диверсію, поклали лицем до землі, один сів на нього і тримав силоміць. А інший в його сумку переклав кілька гранат і тротилових шашок. Після чого почали оперативне фільмування, буцімто вони по гарячих слідах спіймали диверсанта з України.
За словами Олени Лисенко-експертки Кримської правозахисної групи, ці незаконні напади допомагають російським ЗМІ висвітлювати інформацію про те, як українські “шпигуни” їдуть до Росії для підривної роботи. І таким чином формують образ України-ворога, з яким треба завжди боротися. Згодом ці “справи-докази” використовують на міжнародній арені, щоб зняти з Росії санкції.
За інформацією Ірини Лимешко, її чоловіка насильно утримували у підвальному приміщенні ФСБ. Там з нього жорстоко знущалися: прикладали зброю до скроні і радили прощатися з життям, били електричним струмом. А коли ув’язнений втрачав свідомість, його виводили на свіже повітря. Це повторювали доти, доки чоловік завченими російськими фразами не зізнався на камеру, що він – агент СБУ і намагався підірвати лінію електропередач, а також ручною пилкою спиляти бетонний стовп. Зараз, за рішенням російського суду, він відбуває восьмирічний термін ув’язнення у Ставропольському краї майже під чеченським кордоном.
Історії затримань відрізняються лише за фантазіями працівників російських спецслужб.
— 1 — 12 травня 2016 року в наш дім увірвалися співробітники ФСБ, не пояснивши причини візиту, вони почали проводити обшук. І після чотирьох годин показали нам протокол і сказали, що заберуть батька на 15 хвилин, щоб підписати деякі документи. Минуло вже понад три роки, а батько не повернувся, – розповів Ділявер Меметов, син політв’язня Ремзі Меметова, координатор «Кримської солідарності». – Це не перший випадок таких репресій. Тільки через те, що людина має свої переконання, свої погляди на життя, а також займається активною громадською діяльністю, вона може зазнати знущань, обшуків, незаконного засудження, переслідувань і викрадень.
Як зазначив Ділявер Меметов, у відповідь на переслідування кримськотатарські активісти і небайдужі люди різних національностей об’єдналися, щоб мирно протистояти репресіям і тиску. Так виникла ініціатива “Кримська солідарність”, декілька активістів якої також потрапили за ґрати. Серед них Сервер Мустафаєв, координатор об’єднання, та Ремзі Бекіров, Осман Аріфметов, Наріман Мемедемінов, які за відсутності незалежних медіа в Криму взяли на себе роль громадянських журналістів та намагалися доносити інформацію про те, що відбувається в окупованому півострові.
– — Наш кримськотатарський народ бореться з несправедливістю з боку Росії багато років,- говорить Решат Емірусеїнов, ветеран кримськотатарського національного руху, батько політв‘язня Рустема Емірусеїнова. – Ми завжди зазнавали депортацій. Колись нас було кілька мільйонів. Зараз лише 300 тисяч. Це все результат роботи влади на цих теренах. Але ми не здаємось – ми боремось. Коли ми перебували при українській владі, у нас з’явилася можливість відроджувати свою культуру та цінності. На жаль, тепер нам знову доводиться перейти на ті умови, які тривали багато років. Ми ніколи не звикнемо до цього. Завжди будемо боротися словом. Ця зброя набагато сильніша, ніж ФСБ.
Павліна Гадач
