Про це сьогодні, 5 липня, під час круглого столу на тему «Проблема адаптації внутрішньо-переміщених осіб та ветеранів АТО в Україні: на перехресті викликів та нових можливостей», який відбувся у Львівському прес-клубі, повідомив координатор проекту «Комплексна освітньо-консультативна програма з допомоги внутрішньо переміщеним особам та ветеранам АТО на базі Карітас-Львів», кандидат економічних наук, доцент факультету управління фінансами та бізнесу ЛНУ імені Івана Франка Василь Зеленко.
За його словами, 60 відсотків з тих, хто звернувся за допомогою, це – переселенці.
– Відразу зверталися за юридичною допомогою. Також великою популярністю користувалися бізнес-тренінги та консультації. Ми формували групи по 15 осіб. І в результаті вони отримували комплексі консультації та поради. Окремо у нас працювала група з батьками та дітьми до 10 років, – підбиває він підсумки десятимісячного проекту.
За спостереженнями директора БФ «Карітас-Львів УГКЦ» о. Андрія Сенейко, переселенці потребували більше матеріальної допомоги.
– Продуктів, грошей на лікування, на оплату помешкання. Ми надавали таку допомогу з початку бойових дій. А цього разу ми зважилися і на такий проект – давали знання як знайти себе в іншому середовищі. Адже людям старшого віку, які через війну втратили свої матеріальні набутки, важче задіяти себе в іншому середовищі. Їм тренери надавали психологічні, юридичні та економічні консультації, – каже він.
Керівник центру розвитку особистості «Унікум», практичний психолог ЛНУ ім. Івана Франка, тренер-консультант проекту Світлана Незабитовська зауважила, що найбільше їй доводилося допомагати людям «відпустити минуле».
– Основна моя мета була переорієнтувати людей. Я їм казала, що те, що було, вже минуло. Тепер треба прийняти те, що є, і жити далі, – розповідає вона.
Виконавчий директор ПП «Західноукраїнська аудиторська компанія», тренер-консультант проекту Петро Гупало каже, що багато переселенців сподівалися, що життя на новому місці налагодиться майже відразу.
– У багатьох людей є «дитяча хвороба приватного бізнесу». Вони думають, що придумав ідею, зареєстрував підприємство, і завтра почнуть гроші сипатися. Насправді, вести бізнес в Україні – дуже складно. І державні органи ще й ускладнюють цей шлях, – зауважив він.
Кандидат економічних наук, нині – доцент кафедри соціології та соціальної роботи НУ «Львівська політехніка» та переселенка Тетяна Шаповалова погоджується, що починати з нуля дуже важко.
– Для будь-якого переселенця, щонайперше, є проблема житла, роботи та добре ставлення громади. Також існує мовна проблема, але вона менша. Проте все це можна вирішити. Головне – не боятися починати, – Тетяна Шаповалова сама є наочним прикладом того, як можна почати нове життя на новому місці.
