Сьогодні, 8 липня, на прес-конференції-дебатах у Незалежному громадському прес-центрі «Львівський вибір» на тему: «Хто визначає межу між державною таємницею та доступом до публічної інформації?» директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий наголосив на необхідності доступу до історичних документів засудженого ПАРЄ тоталітарного режиму.
Нагадаємо, обговорення теми удоступнення історичної інформації виникло у контексті кримінальної справи за фактом замаху на розголошення даних, які можуть становити державну таємницю, у якій Руслан Забілий виступає свідком, в котрого співробітники СБУ 8 вересня 2010 р. вилучили електронні носії інформації із історичними документами (персональний комп’ютер та зовнішні жорсткі диски-накопичувачі).
«Ті документи, які є в оперативному архіві СБУ, і не тільки в цьому, думаю, історики побачать через років 40-60 і це нормальне явище, так має бути. Списки агентури знаходяться в оперативному архіві СБ і до них доступу не мають історики, і я думаю, що не всі оперативники мають доступ, тому що це «святая святих» будь-якою служби безпеки світу, так само як і української.
Ті ж документи, які є в історичних архівах, які стосуються діяльності карально-репресивної системи до 1991 року, – ці документи залишилися в Галузевому державному архіві СБУ, МВС, Прокуратури і т.д. І згідно з українським законодавством вони мають обмежуватися у доступі громадськості, оскільки це є суспільно вагома інформація про діяльність тоталітарного режиму, який, до речі, однією з постанов ПАРЄ був засуджений. Проте ці документи мають бути в доступі, і кожен історик чи громадянин України, дослідник має право з ними ознайомлюватися. Ховати їх не можна!», – переконаний Руслан Забілий.
