Президент радить побутовим споживачам переходити не до державного, а до його дочірньо-внучатого приватного газопостачальника. Чи може держава гарантувати, що ТОВ ГК “Нафтогаз України” як постачальник “останньої надії” не покине побутових споживачів у важку ринкову годину?
Президент України Володимир Зеленський радить українцям вибирати постачальником газу державний “Нафтогаз”, ціни в якого, за його словами, на 30-50% нижчі, ніж в інших постачальників. “Державні компанії для того й потрібні, щоб працювати в інтересах суспільства, створювати вигідні можливості для звичайних людей. “Нафтогаз” чітко показав українцям, як компанія забезпечить газ дешевший”, – зазначив Володимир Зеленський.
Однак, зауважує DailyLviv, насправді – побутові споживачі переходять не до державного постачальника газу – НАК “Нафтогаз України”, а до його дочірнього, якщо не сказати – внучатого ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, яке юридично має недержавну власність, що підтверджує YouControl. І це товариство з обмеженою відповідальністю не має жодних майнових зобов’язань перед державою.
Тож чи не станеться так, що побутові споживачі покинуть газопостачальні компанії, які сьогодні у кінцевому підсумку належать, наприклад, олігарху Дмитру Фірташу, і перейдуть до заснованої державним підприємством НАК “Нафтогаз України” газопостачальної компанії, що невдовзі, не виключено, може вже належати якомусь іншому олігарху, наприклад, Ігореві Коломойському чи Віктору Пінчуку?
Адвокат Андрій Кавчук під час відеоінтерв’ю у Львівському пресклубі на це побювання відповів так:
– Державна монополія ( на шаз – DL) вже давно не існує в Україні. Навіть до запровадження ринку газу в серпні минулого року постачальник попередній – облгаз – він не був у державній власності, а конкретно у Львівській області ним володіла ця особа, про яку ви сказали (Дмитро Фірташ – DL) через афільовані структури. На сьогоднішній день з тих постачальників, які функціонують на ринку газу у Львівській області, жодна компанія не є державною. Тобто, ми не вибираємо між державною і недержавною. Ми вибираємо між приватними постачальниками газу. У людей є певний рівень довіри до, скажімо так, державних інституцій. Але в той же час багато хто зараз – навпаки – відмовляється від співпраці з державними установами і надає перевагу приватним.
– У цій конкретній ситуації компанія “Нафтогаз”, яка діє у формі – справді – товариства з обмеженою відповідальністю, вона досить агресивно зайшла на ринок і – більше того – саме ця компанія визначена постачальником останньої надії, так би мовити, такий термін запроваджений, – каже Андрій Кавчук. – І саме ця компанія буде постачати газ споживачам у випадку, якщо якийсь з постачальників збанкрутує або втратить ліцензію на постачання газу. Тобто в межах 60 днів – держава зробила такий запобіжник – щоб споживач не залишився без газу – Уряд передбачив, що саме ця компанія може постачати протягом двох місяців газ споживачу до того часу, поки він не обере собі іншого постачальника або не підпише договір з цією компанією.
Андрій Кавчук нагадав, що на ринку газу загалом є чотири суб’єкти. Перший – це компанія НАК “Нафтогаз України”, яка транспортує магістральними мережами під високим тиском увесь газ у межах України. Другий суб’єкт – це підприємства, які володіють сховищами газу, які зберігають природний газ і продають його у роздрібний ринок. Третій суб’єкт – це компанії, які здійснюють доставку, це колишні облгази, які володіють усіма магістральними мережами, трубами, якими газ постачається від об’єднаної системи до конкретного споживача: чи то комерційного, чи то побутового. Четверта категорія суб’єктів – це ті, хто з’явилися у серпні минулого року: компанії постачальники, які продають природний газ кінцевим споживачам. Купують газ на ринку за певну суму, докладають свою маржу, свій заробіток, і продають кінцевому споживачу.
– Так ось різниця тарифу і полягає в тому, що кожна компанія сама визначає свій рівень заробітку: хтось – більше, хтось – менше, – зауважує Андрій Кавчук. – Хтось бере кількістю – має меншу маржу. Хтось – більшу маржу і меншу кількість (газу – DL). Тому я думаю, що незалежно від структури власності газотранспортна ситема як така з України нікуди не переїде: вона цікава тільки тут, і тільки для споживачів, які тут функціонують. Побутові споживачі платять за фактично спожитий газ, тому ризику для кінцевого споживача не буде. Більший ризик є для держави. Тому що, створюючи ринок газовий, і запускаючи туди учасників, держава прописала певні правила гри і тепер завдання держави контролювати ці правила гри. Контролювати поведінку учасників. Для того, щоб держава не мала ризиків, що якийсь з постачальників не буде зловживати, збанкрутіє, забере кошти, і десь виїдуть за кордон в теплі краї. Це ж сотні тисяч споживачів можуть залишитися без постачальника, і це ускладнить чи спричинить величезну міграцію до постачальника останньої надії чи до іншого постачальника.
– Або навпаки – буде конкурентна змова між певною групою постачальників, домовленість щодо тарифу між ними, що вже не дозволить ринку вільно формувати тариф на постачання газу, а будуть певні узгоджені конкурентні дії, – застерігає Андрій Кавчук. – І тут держава має через регулятора, через НКРЕКП (Національну комісію з питань державного регулювання енергетики і комунальних послуг) контролювати, як учасники виконують ці правила гри. Для кінцевого споживача, думаю, що ризики від структури власності насправді мінімальні. Більше – для держави.
Нагадаємо, що Львівський пресклуб розпочав зимову газову тему у відеоінтерв’ю з ексголовою правління АТ “Львівгаз” Юрієм Войсовичем.
Кабмін пропонує зменшити ціну на газ на 44%. Є проєкт постанови
Два варіанти зменшення ціни не природний газ в Україні, – інформує прем’єр-міністр
Президент пообіцяв справедливі тарифи на природний газ
Керівника Нафтогазу України можуть звільнити з посади за січневий тариф на газ
Відео: Львівський пресклуб
