Про недоторканність говорять саме тоді, коли рейтинг Зеленського падає.
Таку думку під час засідання на тему «Депутатська недоторканність: від «тесту Дубневича» до змін у Кримінальному кодексі» у Львівському пресклубі висловив політичний експерт Олексій Роговик.
– Говорити треба не лише про обмеження недоторканності депутатів, але й суддів і Президента. Це було би логічно та послідовно. На обіцянках зняття недоторканності до влади пройшло не одне покоління політиків. Після Революції Гідності в нас з цього приводу були особливі сподівання. Депутати не хочуть втрачати особливий статус, щит від власних корупційних справ, не хочуть бути на рівні з народом. Розмови про скасування недоторканності стають голоснішими саме в той момент, коли рейтинг Зеленського почав падати. Влада намагається відвести увагу від ситуації на Донбасі, ринку землі та податкових законів, – вважає Олексій Роговик, голова ГО «Аналітичний інформаційний центр «Вільний голос», політичний експерт.
Відкриття та просування гучних справ, за словами експерта, стає найзручнішим інструментом і виконання побажань президента, і самозахисту в очах суспільства. Але щоб остаточно скасувати недоторканність, недостатньо викорінити її з Конституції, бо вона присутня в законах та кодексах.
– Лише один депутат Віктор Лозінський, який був позбавлений недоторканності в попередніх скликаннях, відбув реальне покарання в тюрмі. Решта на свободі. Це означає, що в цих справах переслідували політичні чи комерційні цілі, а не бажали відновити справедливість, – згадує Олексій Роговик.
За конституційний проект про скасування недоторканності проголосували у Верховній Раді. Він має набути чинності з 1 січня 2020 року. Проте експерт сумнівається в скасуванні на практиці. Якщо не будуть внесені зміни в законодавство, то недоторканність і далі буде закріплена в текстах законів і кодексі.
Олександр Неберикут, аналітик ГМ «Опора» вважає, що позиція суспільства про скасування депутатської недоторканності не виникла зараз чи кілька років тому – вона є давно і часто має раціональне підґрунтя. В суспільній уяві це – привілей, яким наділені народні депутати і який використовують у корупційних цілях.
– Відміна депутатської недоторканності може поставити хрест на українському парламентаризмі. Відмовитися від депутатської недоторканності ми не можемо, але про обмеження треба говорити. Навіть в абсолютно демократичних країнах є різні підходи до регулювання депутатського імунітету. У нас є жорстка французька модель, яка максимально захищає депутата від втручання в його діяльність виконавчою чи судовою владою. Натомість, наприклад, у США такої моделі ніколи не було. Модель залежить від політичного контексту. Якщо держава є достатньо демократичною, то можна обмежувати депутатський імунітет, бо депутата захистить судова система. Дискусія про депутатську недоторканність – дискусія про демократичність країни, – пояснює Олександр Неберикут.
Також аналітик зазначає, що найбільша загроза при скасуванні недоторканності очікує на політичну опозицію. Політично націлений удар буде не персональний, а на ту групу, яка не належить до більшості, тому вона теж має бути захищена.
– Депутатська недоторканність має давати можливість нардепам максимально виконувати свою професійну діяльність. Усе, що виходить за рамки політичної діяльності, має розглядатися на загальних законних підставах. За останні 2 роки у нас з’явилося більше 10 прикладів скасування депутатської недоторканності в парламенті.
Ярослав Жукровський, науковий консультант судді КСУ (2009-2015), начальник головного територіального управління юстиції у Львівській області (2015-2017) вважає, що питання депутатської недоторканності не є настільки гострим для українців, тому не треба перетворювати його на загальну панацею.
– У 2000 році був перший висновок Конституційного Суду стосовно статті 80, яка гарантує депутатську недоторканність. Цей висновок стосувався її обмеження. Усього було 9 висновків про можливість внесення змін до Конституції щодо обмеження чи скасування депутатської недоторканності. Що заважало депутатам раніше реалізувати будь-який із висновків Конституційного Суду? Це – питання політичної доцільності. Недоторканність – це не особистий привілей, а нормальна практика, яка захищає парламент від незаконного втручання в його діяльність. Скасування чи обмеження депутатської недоторканності не є панацеєю для вирішення всіх гострих проблем в країні, – каже Ярослав Жукровський.
