Таке припущення сьогодні, 3 жовтня,під час пресконференції у Львівському прес-клубі на тему «Ринок землі: міфи та реальність» висловив політолог Юрій Ситник.
Він також виокремив 7 найпопулярніших міфів щодо земельного питання.
1. Земля – це товар.
Менахем Усишкін казав: «У народу – стільки неба над головою, скільки землі під ногами». Земля – це також основа продовольчої безпеки держави. Сільськогосподарська земля – 70% території України. Можна згадати ще вислів Достоєвського: «Хто володіє у країні землею, той є господарем країни у всіх відношеннях».
2. Мораторій вигідний агрохолдингам і породжує тіньовий ринок землі.
Для контролю тіньового ринку в нас є достатньо інституцій. Ще 10 років тому на круглому столі, присвяченому проблемам земельних реформ, зазначили, що в тіньовому обігу ринку землі перебуває понад 800 млрд гривень. За ці 10 років ми не знаємо нічого про поліпшення цього питання, тому відкриття ринку не змінить і не вирішить проблеми.
3. Громадяни не можуть ефективно розпоряджатися паями.
По-перше, лише 15% громадян скористалися цим правом. Багато з нас не володіють паями, а в прокурорів їх може бути і 18. По-друге, немає механізмів, які забезпечили би ефективне використання землі.
4. Мораторій на землю – ширма для популістів.
Мораторій – це така сама ширма, як і ринок землі. Говорити треба про те, якою має бути стратегія щодо землі сільськогосподарського призначення. Дискурс має бути щодо того, як розподілити право власності українців на землю, що записане у Конституції. Тут доречним є американське прислів’я: «Ми не успадкували землю в наших предків, а беремо її в оренду в наших нащадків».
Розвинені країни до ринку землі йшли роками. Наприклад, у США це тривало майже 100 років. При цьому у Китаї, де – одна з наймогутніших економік світу, лише держава і селяни на правах колективної власності є власниками своєї землі і це не заважає країні мати ринкову економіку.
5. Відкриття ринку землі призведе до росту ВВП.
Це маніпуляція. Частина ВВП агропромислового комплексу в структурі ВВП розвинених країн коливається в межах 1-2%. Наприклад, у Великобританії в 2015 році сільське господарство складало лише 0,6% ВВП, водночас промисловість – 19,7%, послуги – 89,6%.
Окрім цього, ВВП може зростати на тлі війни чи певної катастрофи, але це не означає, що становище держави поліпшується.
6. Продаж землі допоможе розрахуватися за борги держави.
Ми особисто ніяких боргів не брали, проте знаємо рівень корупції в країні. Згадаємо «ПриватБанк», через який вивели 6 млрд доларів. Чому ми маємо віддавати останній реальний актив, щоб розрахуватися за борги мародерів?
У Британії земля в середньому коштує 31 тис доларів за гектар. Якщо теоретично перевести це на гроші, які ми мали би вилучити за продаж української землі, то отримаємо понад трильйон доларів. Виходить, кожен з українців мав би отримати по 30 млн доларів. Але ніхто не планує нашу землю купувати за реальною ціною. Не варто забувати про це. Окрім цього, мова йде не тільки про землю, а те, що під нею. Наші надра погано досліджені.
7. Землю купуватимуть українські фізичні і юридичні особи
Ніхто не забороняє продаж корпоративних прав. Юридична особа цілковито належить нам, а завтра ми продали це громадянину іноземної країни – де-факто, земля перебуватиме в іноземній власності.
Дехто навіть говорить про те, що якби землю продали американцями, то Путін не напав би. За такою логікою землю Донбасу і Криму треба продати США. Ми вже платимо за те, що і так належить нам. Не треба себе тішити ілюзіями, що із землею буде інакше.
